Веб-конференція з Євгеном Букетом і Юрієм Пероганичем

28 грудня 2011, Київ. В агенцї RegioNews відбулася веб-конференція з українським краєзнавцем, журналістом та громадським діячем, головою ГО «Вікімедіа Україна» Євгеном Букетом та українським громадським діячем у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, генеральним директором Асоціації підприємств інформаційних технологій України, виконавчим директором Громадської організації «Вікімедіа Україна» Юрієм Пероганичем, присвячена підсумкам 2011 року в українській Вікіпедії та планам роботи ГО «Вікімедіа Україна» на наступний рік. В конференції також взяв участь член правління ГО «Вікімедіа Україна» Андрій Бондаренко. За наслідками конференції вийшли публікації:

• За всю історію української Вікіпедії її редагувало більше 20 000 людей
• Веб-конференція Євгена Букета і Юрія Пероганича
• Фотозвіт з веб-конференції Євгена Букета і Юрія Пероганича

Українська Вікіпедія перетнула межу у третину мільйона статей

Волонтерам-редакторам української Вікіпедії, всесвітньої он-лайн енциклопедії, яка поширює вільні знання, цього року підкорилось ще одне досягнення – 23 грудня було подолано відмітку у третину мільйона статей.

Наразі українська Вікіпедія посідає 14 місце за кількістю статей серед усіх 282 мовних розділів. Нині в україномовній Вікіпедії зареєстровано близько 120 тисяч користувачів, дві тисячі з них є активними, тобто здійснили за останній місяць принаймні одне редагування. Очікується, що протягом грудня в українській Вікіпедії буде переглянуто 50 мільйонів сторінок.

Вікіпедія – є найбільшою україномовною енциклопедією в світі. Приміром, у найбільшій паперовій енциклопедії українською мовою – УРЕ, виданій протягом 1974–1985 років, налічується близько 50 тис. статей. Головна мета Вікіпедії – збирання та систематизація енциклопедичних знань з усіх сфер життя людини та передача їх у вільній формі, якими може будь-хто скористатися, хто має доступ до інтернету. Так само кожна людина може зробити свій внесок до Вікіпедії. За правилами Вікіпедії для убезпечення від помилкових та неправдивих тверджень кожна стаття має посилатися на авторитетні джерела: авторитетні енциклопедичні видання, результати досліджень, друковані, та он-лайнові видання.

Вікіпедія є також рухом добровольців, які віддають свій час, свої знання для того, аби зробити цю енциклопедію повнішою та точнішою, аби результатами їх невтомної праці могли скористатися мільйони користувачів. Вікіпедією та багатьма іншими сестринськими вікі-проектами опікується «Фонд Вікімедіа», який має регіональні відділення у більше ніж 40 країнах світу. Українським регіональним відділенням є громадська організація «Вікімедіа Україна», яка працює над втіленням багатьох проектів з метою популяризації Вікіпедії серед людей, залучення до неї нових користувачів до її редагування, а також збирання інформації для її наповнення.

Стаття «Симфонія № 40 (Моцарт)», створена о пів на другу ночі 23 грудня 2011 року, стала 333 333-ю в українській Вікіпедії. Її автором став користувач A1. Під цим іменем до української Вікіпедії дописує український композитор Андрій Бондаренко.

Для довідки. Рубіж у 100 тисяч статей українська Вікіпедія подолала в березні 2008 року, для чого її редакторам знадобилося чотири роки. За два наступні роки було написано ще сто тисяч статей, а 31 серпня 2011 року в українській Вікіпедії була написана 300 тисячна статей. Також у лютому поточного року українські вікіпедисти обігнали фінську, а у липні – норвезьку Вікіпедії.

Нагадаємо, що в кінці січня 2012 року українська Вікіпедія святкуватиме 8-річчя від часу першої створеної статті.

Прес-конференція з нагоди завершення конкурсу «Французька осінь»

Дата і час події: 21 грудня 2011 15:00

Книгарня «Є» та організація «Вікімедіа Україна» запрошують на прес-конференцію із нагоди завершення конкурсу «Французька осінь», яка відбудеться 21 грудня о 15:00.

З 21 жовтня по 9 грудня цього року на сайті найбільшої енциклопедії в історії людства — Вікіпедії — проходив міжнародний конкурс «Французька осінь» із написання статей про Францію українською мовою та про Україну французькою. Головний приз україномовної секції конкурсу — поїздка у Францію. Конкурс проводила організація «Вікімедіа Україна» за підтримки «Wikimedia France».

У світовій практиці такі конкурси є рідкістю, оскільки принциповою основою Вікіпедії, «вільної енциклопедії», є те, що дописи до неї є добровільними і ніяким чином не оплачуються й не винагороджуються. На теренах країн СНД подібний конкурс проведено вперше.

Про досвід проведення конкурсу, враження від конкурсних статей та перспективи Української Вікіпедії загалом розкажуть організатори, журі та учасники конкурсу. На прес-конференції буде вперше оголошено переможців конкурсу.

Доповідачі:

• Всеволод Ткаченко — видатний український перекладач, поет, енциклопедист та країнознавець, лауреат Літературної премії ім. Миколи Зерова (1993) та ін.
• Юрій Пероганич — виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна», ініціатор конкурсу.
• Андрій Макуха — координатор конкурсу «Французька осінь», голова журі.

Адреса Книгарні «Є»:
Київ, вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті Ворота»

На сайті Книгарні «Є»

17 грудня відбулися чергові Загальні збори ГО «Вікімедіа Україна»

17 грудня в приміщенні Всеукраїнського товариства «Просвіта» (м. Київ, вул. Хрещатик 10-Б, 6-й поверх) відбулися чергові Загальні збори ГО «Вікімедіа Україна». На загальних зборах взяли особисту участь 15 членів Вікімедіа Україна: Lumpia, Perohanych, Amakuha, Ilya, Ahonc, Yakudza, Kamelot, Ksenz, Olexa Yur, Alex Blokha, Jbuket, A1, Friend, Kharkivian, Leonst. Деякі учасники були уповноважені представляти інших членів організації, що не змогли взяти участь в зборах особисто, таким чином число учасників зборів – 22. На засіданні також були присутні вікіпедисти Тарас Чекан, Visem, Mr.Rosewater, Dolynі кілька гостей. Було заслухано і схвалено звіти Правління та Ревізійної комісії.

Окремим рішенням Загальних зборів була ухвалена пропозиція щодо видання опери “Сокіл” Дмитра Бортнянського з перекладом лібрето Максима Стріхи в рамках проекту “Світова класика українською” на умовах ліцензії CC-BY-SA 3.0 Unported.

Обговорювались також питання підготовки до прес-конференції з нагоди завершення конкурсу “Французька осінь”, співпраці зі ЗМІ та іншими організаціями, зокрема, з Національною спілкою краєзнавців України, підготовки до наступних вікіекспедицій, поліпшення координації дій всередині ВМУА і контактів ВМУА та інших вікіпедистів.

Обрано новий склад Правління організації:

* Андрій Бондаренко (A1),
* Євген Букет (Jbuket),
* Анатолій Луцюк (Yakudza),
* Андрій Макуха (Amakuha),
* Юрій Пероганич (Perohanych),
* Сергій Петров (Kharkivian),
* Олексій Юрченко (Olexa Yur)

та новий склад Ревізійної комісії:

* Олександра Гончарова (Lumpia),
* Анатолій Гончаров (Ahonc),
* Ілля Корнійко (Ilya)

Також відбулося перше Правління ГО “Вікімедіа Україна”, на якому:
* Євгена Букета обрано головою Правління,
* Юрія Пероганича — виконавчим директором;
* Сергія Петрова призначено прес-секретарем організації;
* до організації прийнято нових членів: Visem, Dolyn

і перше засідання Ревізійної комісії, на якому її головою обрано Іллю Корнійка.

Ряд вікіпедистів продовжили спілкування після завершення офіційної частини зборів. Серед питань, що піднімалися:

• Пропозиція провести наступну Вікіконференцію в Харкові у квітні 2012 року, паралельно з книжковим форумом у цьому місті (подібний досвід вже маємо у Львові). До зустрічі підготувати сувенірну продукцію, запросити колег з закордону (насамперед Росія, Польща).
• Подальші плани щодо проведення вікіекспедицій.
• Kharkivian запропонував ввести 4-й розділ у Кнайпі, присвячений запитам та пропозиціям до Вікімедіа Україна.
• Обговорювалось також наболіле питання критеріїв значимості у Вікіпедії.

За матеріалами: ВП:ВЗ, ua.wikimedia.org

Вікіекспедиція відвідала Васильків

Третя українська Вікіекспедиція відбулася. Представники ГО “Вікімедіа Україна” та Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України відвідали місто обласного підпорядкування на Київщині – Васильків.

Експедиція розпочалася у Василькові біля готелю «Ярославна» о 10:00. Спочатку учасники оглянули центральну площу міста. О 10:30 відбулася зустріч учасників експедиції, яку очолював виконавчий директор українського представництва фонду “Вікімедіа” Юрій Йосипович Пероганич, з міським головою Василькова Сергієм Григоровичем Іващенком, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Олексієм Юрійовичем Шекерою, керівником справами виконавчого комітету Васильківської міської ради Віктором Павловичем Шевченком і головним редактором міської газети “Тисячолітній Васильків” Станіславом Дмитровичем Яценком.

Міський голова С.Г. Іващенко розповів, зокрема, що наступного року за підтримки міської ради планується видати книжку про фортифікаційні споруди міста Василькова, а також буде виділено кошти на реставрацію будинку декабристів, у якому розмістять історико-краєзнавчий музей.

Після завершення зустрічі у супроводі голови Васильківського міського осередку НСКУ Олександра Івановича Бабича члени делегації відвідали Васильківський історико-краєзнавчий музей, який поки що перебуває в приміщенні Будинку культури, а також заплановані об’єкти: дитинець, посад, оборонну лінію кінця 16 — середини 18 століття, Собор Антонія та Феодосія, штаб дев’ятого гусарського київського полку тощо. Частково було реалізовано завдання, які поставили перед учасниками поїздки інші користувачі Вікіпедії. Зокрема, сфотографовано всі християнські храми, річку Стугну, залізничну станцію “Васильків ІІ” тощо. На жаль, зафіксувати ще більше завадив нетиповий для зими сильний дощ, який розпочався у Василькові близько 14:30. Тож, учасники третьої української Вікіекспедиції вирішили повертатися до Києва.

Традиційно відзняті фотоматеріали (а зроблено цього разу кілька сотень світлин) буде розміщено у Вікісховищі для ілюстрування статей Вікіпедії на умовах ліцензії CC-BY-SA 3.0 Unported.

Проте, головна мета експедиції – привернути увагу громадськості до археологічних пам’яток міста. На території сучасного міста Василькова дуже добре збереглися рештки земляних фортифікаційних споруд (валів) домонгольської доби (кінця Х – початку ХІ ст.), зокрема дитинця (стан збереженості – близько 75 %) та посаду (стан збереженості – 55-60 %).

Васильківський дитинець мав свою унікальну особливість. Його вал був зведений у вигляді підкови: південно-західна частина дитинця була захищена вертикально викладеною сирцевою кладкою висотою 9-10 метрів. До неї й примикав вал дитинця із заходу та сходу. Як зазначав відомий археолог, дослідник старожитностей Василькова Ю. М. Малєєв, в даному випадку був застосований принципово новий спосіб будівництва оборонних укріплень, не відомий раніше у військовому зодчестві.

У місті збереглися також рештки земляних валів, збудованих наприкінці XVI ст., після надання Василькову 1586 р. Магдебурзького права (стан збереженості – близько 20 %) та земляні редути першої половини XVIII ст. (стан збереженості – близько 20 %).

Домонгольський Василев-Васильків займав центральне місце в постугнянській оборонній лінії, зведеній князем Володимиром Святославичем. Місто відігравало важливе значення в історії Київської Русі та Київщини. Василев-Васильків належав до найбільших міст кінця Х ст. – 1240 р. Так, площа Києва становила – 360-380 га, Галича та Чернігова – по 250 га, Володимира на Клязьмі – 200 га, Василева-Василькова – 160 га, Новгорода – 150 га. Інші відомі міста, в порівнянні з Василевом-Васильковом, були значно меншими за своєю площею (Білгород – понад 100 га, Переяславль – 100 га, Вишгород – понад 80 га, Полоцьк – 80 га, Суздаль – близько 70 га, Смоленськ – 70 га). Інші міста мали значно меншу площу.

Проте археологічно територія домонгольського Василева-Василькова практично не  досліджена. Археологічні розкопки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. носили лише характер розвідок і описів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. (№ 928) “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”, на території м. Василькова знаходиться унікальна пам’ятка історії та археології “Городище літописного міста Василева (ІХ століття до нашої ери – ІV століття, ІХ-ХІІІ століття)” (реєстраційний номер пам’ятки історії 100006-Н). Проте, настільки відомо, межі історико-охоронної зони не визначені (!) Це може сприяти руйнуванню валів дитинця та посаду.

Рештки Васильківської фортеці кінця XVI ст. взагалі не розглядаються як пам’ятка історії, археології та військової фортифікації. Хоча Ю. М. Малєєв неодноразово вказував на унікальність цієї пам’ятки, величезну історичну цінність, на необхідність її дослідження та музеєфікації. Ця пам’ятка не внесена до переліку Кабміну та навколо неї не визначені межі охоронної зони.

Нині необхідно провести широкомасштабні археологічні дослідження території дитинця, посаду та території міста XVI-XVII століть, а в перспективі – перетворити його в один із важливих історико-туристичних центрів України, наукову базу для вивчення історії України різних періодів, історії фортифікації, історії Церкви, етнографії тощо, створити на території давнього городища музей під відкритим небом.