У Києві відбувся перший Вікі-концерт

15 травня в Київському будинку вчених відбувся Концерт вокальної музики в рамках проекту “Світова класика українською”, організований громадською організацією “Вікімедіа Україна”.

Українські вокальні переклади мають давню традицію, закладену М. Рильським, М. Лукашем, Л. Старицькою-Черняхівською, Б. Теном. Проте їхні переклади майже не видавалися і тому лишаються маловідомі. Тому в рамках проекту “Світова класика українською” видано клавір опери “Сокіл” Д. Бортнянського в українському перекладі М. Стріхи.

Концерт 15 травня охопив якнайширший стильовий і жанровий спектр. Більша частина творів, що прозвучали під час концерту, — це романси Ф. Шуберта, р. Шумана, М. Глінки, М. Римського-Корсакова, Дж. Пуччіні та С. Рахманінова в поетичному перекладі Юрія Отрошенка. З теплими спогадами про київського лікаря, поета і перекладача Юрія Яковича Отрошенка до присутніх звернувся друг митця Володимир Тольба, дякуючи ГО “Вікімедіа Україна” за небайдужість до спадщини митця.

У концерті прозвучали кілька сучасних творів Оксани Євсюкової на вірші Тетяни Череп і Марини Попової, а також Андрія Бондаренка на слова Л. Керрола (в перекладі В. Корнієнка). Солісти — народний артист України Микола Коваль, народний артист України Степан Фіцич, заслужена артистка України Наталія Кречко, заслужена артистка України Оксана Дондик, Оксана Євсюкова. Також у концерті взяли участь Лауреати міжнародних конкурсів Андрій Бондаренко (фортепіано), Андрій Дьомін (кларнет), Василь Бабич (віолончель). Зал аплодував виконавцям стоячи, а після заключної “Застільної пісні” з опери “Травіата” Дж. Верді взагалі вибухнув палкими оваціями і змусив виконати цей твір “на біс”.

Один із організаторів концерту, член правління ГО “Вікімедіа Україна”, член Національної спілки композиторів України Андрій Бондаренко зазначив, що концерт був унікальним: “Після того, як Київська опера відмовилась від українських перекладів у перші роки Незалежності, рідне слово у світовій музичній класиці ви вже не почуєте майже ніде. Винятки поодинокі — студія при Національній музичній академії України поставила українською “Севільського цирульника”. 1994 року один раз у театрі Франка низка камерних творів прозвучали українською у виконанні Ганни Колесник-Ратушної. Між тим результат захоплюючий — мало того, що вокалісти добре співають, так ще ви й розумієте, про що!”

“Зараз майже всі “на віру” сприймають твердження, що оперу і будь-яку вокальну музику можна виконувати лише мовою оригіналу, бо начебто так досягається єдність музики і слова. І ніхто навіть не намагається замислитися, а чи насправді це так. А якщо почитати, що писали на цю тему славетні композитори минулого, то читачі неабияк здивуються, коли довідаються, що, приміром, і Джузеппе Верді, і Ріхард Вагнер, і Дмитро Шостакович і чимало інших шанованих авторів саме тієї музики, яку слід співати, вважали, що вокальну музику слід виконувати тією мовою, яка зрозуміла для публіки. Відомо, як Верді тяжко працював над французькими перекладами своїх найголовніших опер. Вагнер дуже переймався, щоб публіка в Австралії отримала адекватне уявлення про “Лоенгріна” англійською. І, очевидно, за тим стояла не просто якась філантропія, а глибоке усвідомлення того, що і в оперній арії, і в романсі, і в пісні музика і текст однаково важливі чинники. Тому, коли хтось намагається говорити про єдність музики і незрозумілого тексту, то, очевидно, глибоко фальшивить”, — зазначив академік АН Вищої школи України, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха.

Ще одна особливість концерту — його повний запис із метою поширення відео- та аудіоматеріалів на умовах так званих “вільних ліцензій”. Зокрема фотографії та записи, зроблені на цьому концерті, будуть доступні на Вікісховищі на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported, що передбачає право на копіювання, розповсюдження і створення похідних робіт за умови зазначення авторства та випуску похідних творів на умовах тієї самої ліцензії. Тобто, “Світова класика українською” стане першим в Україні вокальним надбанням, яке відтепер зможе вільно використовувати будь-хто.

Більше див. у категорії Вікісховища: http://commons.wikimedia.org/wiki/Category:WikiConcert_2013_Kyiv

Компакт-диск від Ганни Колесник-Ратушної тепер у вікіпроектах

Напередодні жіночого свята “Вікімедіа Україна” отримала безцінний подарунок від української співачки Ганни Колесник-Ратушної  – дозвіл на публікацію на умовах вільної ліцнзії власного компакт-диску “Солов’їною до вас, мої рідні”. 

На цьому компакт-диску співачка записала 16 романсів авторів різних національних шкіл в україномовному перекладі Юрія Отрошенка.  Переклади Юрія Отрошенка публікуються на Вікіджерелах   у вигляді текстів та нот завдяки дозволу, що Вікімедіа Україна отримала від вдови поета, Галини Василівни.  Тепер же, завдяки компакт-диску, кожен охочий зможе не тільки прочитати ці переклади, але й відчути красу українського слова у музиці, в співі, як це і було передбачено поетом.

Цей диск став першим з українських компакт-дисків, доступних на умовах вільрної ліцензії. Компакт-диск був записаний в 1995 році в Києві, вокалістка співала у супроводі оркестру Київськї опери під орудою Івана Гамкала, аранжування зробив Володимир Губа.  Нове забарвлення у виконанні Ганни Колесник-Ратушної отримують шедеври західно-європейської класики  – “Ave Maria” Шуберта, “Елегія” Массне, вокальні твори російських композиторів, зокрема “Полюбила я на печаль свою” С. Рахманінова,   а також російські романси – “Очі чорнії“,  “Візник не жени так коней” та інші. Виданий компакт-диск був у Канаді в 1997 році, куди співачка емігрувала ще в 1970-ті роки.

Цей компакт-диск є унікальним для сучасної української музичної культури. На початку 1990-х років, коли Україна здобула незалежність і, здавалося б, усі можливостві для відродження національної культури, українські переклади витісняються як з оперної, так і з камерної сцени практикою виконання мовою оригіналу. Видання україномовних перекладів вокальної класики лишилися бібліографічною рідкістю, а рідкісні аудіозаписи солов’їною можна знайти хіба в фоноархівах. Українська співачка наважилась піти всупереч моді і продемонструвати, що “рідною мовою можна відтворити найвищі зразки музичної класики”.

Таку ж саму мету – врятувати від забуття і розкрити красу україномовних вокальних перекладів, ставлять собі і вікімедійці, що працюють над проектом “Світова класика українською“.   Учасники проекту сподіваються, що спів Колесник-Ратушної надихне молодих виконавців продовжити її справу, і вокальна класика в перекладах рідною мовою ще зазвучить на українській сцені.

Твори Юрія Отрошенка незабаром з’являться у вікіпроектах.

Дозвіл на публікацію творів Юрія Отрошенка на умовах вільної ліцензії на прохання вікімедійців дала вдова митця – Галина Василівна.

Працюючи більшу частину життя у медицині, у вільний від роботи час Юрій Отрошенко писав вірши, малював картини і складав музику. 2012 року його твори були видані у книзі “П’єси і переклади співаної поезії”. На жаль автор не дожив до її виходу, висловивши надію, що його здобутки будуть поширені шанувальниками українського мистецтва.

Співана поезія Юрія Отрошенка викликала особливий інтерес учасників проекту “Світова класика українською”, покликаного сприяти виконанню світових шедеврів вокальної музики в перекладах рідною мовою. В доробку автора – більше сотні перекладів оперних арій та романсів західних та російських композиторів, зокрема Дж.Верді, Ф.Шуберта, М.Глінки, С.Рахманінова. За життя автора ряд перекладених ним романсів в 1990-ті роки виконувала і записала на компакт-диск Ганна Колесник, яка нині мешкає у Канаді. Переклади Отрошенка відрізняються особливою мелодійністю мови – завдяки глибокому розумінню музики автор тонко відчував мелодику слова і природу вокального виконавства, відтак вони зручні для співу і захоплюють милозвучністю.

“Вікімедіа Україна” розпочала роботу над публікацією українських вокальних перекладів ще рік тому. Зокрема, опублікована минулого року опера “Сокіл” Бортнянського в перекладах М. Стріхи сьогодні прозвучить в конецртному виконанні в Дрогобичі, а незабаром – в Києві. Маємо надію, що в майбутньому за нашого сприяння і вокальна класика в перекладах Юрія Отрошенка звучатиме з концертної сцени.

Див. також Рецензію книги на сторінках “Слова просвіти”

Продовження співпраці з Інститутом історії

Раді поінформувати, що в продовження співпраці ГО “Вікімедіа Україна” із Інститутом історії України НАН України, окрім Енциклопедії історії України:
http://history.org.ua/?encyclop
маємо ще один вільний розділ сайту history.org.ua – біографії українських істориків:
http://history.org.ua/?index_str
Також Національна спілка краєзнавців надала дозвіл на розміщення на умовах ліцензії CC BY SA журналу “Краєзнавство”:
http://nsku.org.ua/?litera&askAbout=kraj
(дозволи: http://nsku.org.ua/?info=contact
http://histans.com/JournALL/kraj/
http://ua.wikimedia.org/wiki/Файл:Kraeznavstvo.jpg)

Наразі для перенесення цих матеріалів до Вікіпедії, Вікісховища та Вікіджерел потрібні волонтери. Запрошуєво всіх небайдужих до української історії долучитися до створення нових і покращення вже існуючих статей вільної енциклопедії.

Розпочалось голосування за «Зображення року Вікісховища»

Вид на озеро Бондхус, Норвегія.
«Зображення року Вікісховища» 2011 року

16 січня 2013 року розпочався 1 тур сьомого щорічного конкурсу «Зображення року Вікісховища», – повідомляє блог Фонду Вікімедіа. Обрати найкраще зображення з вільною ліцензією пропонується всім редакторам проектів Фонду Вікімедіа. Як зазначає редактор Вікісховища Mono, у конкурсі беруть участь усі 988 зображень, які отримали статус вибраного зображення Вікісховища протягом 2012 року.

Конкурс«Зображення року» проводиться волонтерами, і перебуває у віданні організаційного комітету вікімедійців. З моменту його створення у 2006 року тисячі світлин з усього світу отримали статус вибраних, які є безкоштовними для всіх для використання, модифікування та поширення. Волонтерами (такими як Rillke) були підготовлені правила голосування та інтерфейс, в той час як інші (напр., Beria Lima та Miya ) працювали над створенням списку зображень та перекладом конкурсних матеріалів.

Перший тур голосування завершиться 30 січня 2013 року о 23:59 за стандартом часу UTC (о 01:59 за київським часом), а найкращі світлини кожної з номінацій разом з десятьма світлинами, які набрали найбільшу кількість голосів серед усіх зображень, пройдуть до 2-го туру конкурсу. Організаційний комітет закликає вікімедійців з усього світу долучитись до голосування за деякі з найчудовіших зображень Вікісховища.

Брати участь у голосуванні можуть усі редактори проектів Фонду Вікімедіа, які створили обліковий запис до 1 січня 2013 року і зробили до цього часу у будь-якому проекту Фонду Вікімедіа щонайменше 75 редагувань.

Конкурс «Зображення року» – це не тільки вшанування талановитих фотографів і чарівних зображень, але і вшанування тих, хто зробив внесок до культурного надбання і надихнув інших людей, аби зробити те саме. Якщо Ви не взяли участь у конкурсі цього року, то завантажте світлину, зроблену Вами, і Ви матемите змогу взяти участь у конкурсі наступного року.

Джерело: Matthew Roth. Wikimedia Commons Picture of the Year voting now open. Блог Фонду Вікімедіа.  18 січня 2013.

Фонд Вікімедіа запускає вільний туристичний путівник – Wikivoyage

Фонд Вікімедіа 15 січня 2013 року, у 12-ту річницю від дня створення Вікіпедії, офіційно запускає новий проект Wikivoyage, http://wikivoyage.org – безкоштовний інтерактивний туристичний путівник по всьому світу, який може редагувати кожен, хто має доступ до Інтернету. Таким чином він є 12-м офіційним проектом Фонду Вікімедіа, і, як Вікіпедія та решта сестринських проектів, вільний від реклами та базується на спільній роботі волонтерів зі всього світу.

 Сьогодні Wikivoyage доступний дев’ятьма мовами: англійською, іспанською, італійською, німецькою, нідерландською, португальською, російською, французькою та шведською, і має близько 50 000 статей. Версія українською мовою поки розвивається в Інкубаторі Вікімедіа, http://uk.wikivoyage.org і буде активована, коли кількість статей сягне тисячі. Наразі українська назва проекту остаточно не усталена.

«Сьогодні є величезний попит на інформацію про подорожі, але існує мало джерел інформації, які одночасно всеохоплюючі і та некомерційні. Проте все скоро зміниться, – зазначила Сью Ґарднер, виконавчий директор Фонду Вікімедіа. – Wikivoyage – це чудовий та корисний ресурс для мандрівників, і я очікую, що за підтримки Фонду Вікімедіа і глобальної спільноти редакторів проектів Фонду Вікімедіа він ставатиме все більшим і кращим».

Виконавчий директор українського відділення Фонду Вікімедіа – громадської організації «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич наголосив, що цей проект стане в нагоді всім, хто бажає відкрити для себе інформацію про чудові куточки України та світу рідною мовою, а також закликав долучитись до розвитку української версії проекту з метою популяризації туристичної привабливості своїх міст, містечок та сіл, їх історико-культурних і природних пам’яток, інших цікавих для мандрівників місць.

Wikivoyage, як туристичний путівник німецькою та італійською мовами, базований на програмному забезпеченні медіа-вікі, існував з 2006 року за підтримки німецької некомерційної організації «Асоціація Віківояж». Ця організація разом зі спільнотою редакторів ресурсу звернулись з пропозицією пожертвувати своїм брендом та всією інформацією для нового проекту, який би розвивався за підтримки Фонду Вікімедіа (ФВМ). Ця ідея була підтримана Опікунською Радою ФВМ, і сайт перемістився на сервери фонду у листопаді 2012 року, на яких він перебував до цього часу у бета-версії.

Wikivoyage поширюється згідно з вільною ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0, що дозволяє вільно читати, копіювати, змінювати, зберігати, а також поширювати з будь-якою метою вміст сторінок проекту за умови збереження цієї ліцензії та посилань на оригінальне авторство.

Довідник Лісівничої академії наук України — дозволено використовувати під вільною ліцензією

12 жовтня 2012 дійсний член (академік) Лісівничої академії наук України, академік-секретар ЛАН України, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України Юрій Дебринюк надав дозвіл на використання видання «Лісівнича академія наук України: Довідник / За редакцією професора Ю. М. Дебринюка. — Львів: Камула, 2010. — 340 сторінок. ISBN 978-966-433-049-4» на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0 Unported.

Довідник містить відомості про дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів, почесних (іноземних) членів за колективних членів Лісівничої академії наук України. Подано також історію створення Академії, її цілі та завдання, вміщено основні документи, на яких грунтуєтьея її діяльність.

Дозвіл отримано за сприяння членів Носівського відділення Чернігівського земляцтва у місті Києві члена-кореспондент Лісівничої академії наук України, доктора сільськогосподарських наук, професора Федора Бровка та члена правління і виконавчого директора ГО «Вікімедіа Україна» Юрія Пероганича.

Дозвіл зареєстровано в OTRS за номером 2012112910011891.

Концепція економічного розвитку України від Клубу «Коло» — на умовах ліцензії CC BY-SA

9 листопада 2012 виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич виступив на конференції Клубу «Коло» на тему «Знання як ресурс — досвід української Вікіпедії».

Після конференції Юрій Пероганич мав розмову з головуючим на конференції — Прем’єр-міністром  України (2005–2006) Юрієм Єхануровим, який виявився добре обізнаним із досягненнями української Вікіпедії та від імені Клубу «Коло» висловив зацікавленість у співпраці, зокрема в презентаціях Вікіпедії, проведенні майстер-класів з редагування на заходах, які організовуються членами  Клубу «Коло».

Президент Клубу «Коло» Володимир Панченко підписав дозвіл на використання  на умовах CC BY-SA презентованої на конференції книги «Концепція економічного розвитку України Книга 1.» / Серія «Завдання майбутнього». Київ, — 2012, Клуб «Коло», 60 сторінок.

П’ята Вікіекспедиція – початок довготривалої співпраці

11 травня у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику пройшла п’ята за ліком українська Вікіекспедиція. Під час зустрічі була досягнута принципова домовленість із керівництвом заповідника про майбутню співпрацю з ГО “Вікімедіа Україна”. Така співпраця передбачає сприяння в наповненні статей Вікіпедії про Києво-Печерську Лавру, установи і організації, які перебувають на її території фаховими текстовими і фотоматеріалами.

Окрім чудової фотоекскурсії, учасники Вікіекспедиції мали можливість поспілкуватися з народним художником України Миколою Сядристим, який подарував для використання у проектах Фонду Вікімедіа каталог своїх унікальних мікромініатюр, виконавчим директором Фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара Валентиною Іршенко та заступником Генерального директора заповідника з наукової роботи Валентиною Колпаковою.

Тепер, переконані організатори, справжня перлина України, якою є Києво-Печерська Лавра, буде ще доступнішою. Адже Вікіпедія – найпопулярніший енциклопедичний ресурс світу і гідне в ній представлення сприятиме популяризації заповідника.

А в учасників Вікіекспедиції попереду кропітка робота: опрацювати відзнятий фотоматеріал, розмістити його у Вікісховищі та наповнити статті Вікіпедії отриманою під час заходу інформацією. Зробити це редактори української Вікіпедії обіцяють протягом травня.

Каталог мікромініатюр Миколи Сядристого — тепер доступний на умовах CC BY-SA

11 травня 2012 в рамках вікіекспедиції по території Києво-Печерського національного заповідника голова правління «Вікімедіа Україна» Євген Букет зустрівся з народним художником України Миколою Сядристим.

Під час зустрічі художник надав право використовувати каталог його творів на умовах вільної ліцензії, яка діє у Вікіпедії.

Каталог з фотографіями і описом творів Миколи Сядристого (56 сторінок) вийшов друком у 2007 . Каталог також містить біографічну довідку, перелік виставок та вірші. Виданий трьома мовами (українською, англійською і німецькою).