Дванадцятирічний капітал

Назарій Тузяк     №5 (1330), вівторок, 15 січня 2013

Юрій Пероганич, виконавчий директор громадської організації “Вікімедіа Україна”, – про початок роботи у Вікіпедії, брак редакторів та плани щодо найбільшої енциклопедії країни  Сьогодні Вікіпедія відзначає дванадцяту річницю – її створили 15 січня 2001 року. Її український варіант з’явився на кілька років пізніше – 30 січня 2004 року. Відтоді обидва ресурси є одними з найпопулярніших ресурсів світу (відповідно й України). Сьогодні це найбільший та найавторитетніший онлайн-довідник, який не припиняє розширюватися та удосконалюватися. Що найважливіше, у Вікіпедії можна знайти інформацію про речі, які щойно з’явилися, на відміну від дуже консервативних друкованих енциклопедій. Про те, якою українська Вікіпедія ввійшла у 2013-й рік, а також про плани її творців ми дізналися у виконавчого директора громадської організації “Вікімедіа Україна”. – Чи можете пригадати, як починалася українська Вікіпедія? Як ви потрапили до цієї спільноти? – Той період, коли все починалося, чесно кажучи, я не застав. Перший досвід мав 2006-го року, коли спробував написати статтю про себе. Її видалили, і я залишив це заняття на кілька років. Повернувся у 2009-му й почав писати статті про ІТ-компанії. Їх теж видаляли, тоді я вирішив боротися за них. Поки боровся, вивчив правила. На сьогодні я започаткував понад 1 800 статей і відредагував близько 12 тисяч статей. Вікіпедія складається із кількох елементів. Це насамперед сайт (енциклопедична система із хостингом, програмами). А ще є спільнота людей-редакторів, є організація, що володіє сайтом, – фонд “Вікімедіа”, що в Америці. В Україні є його відділення, директор якого – я. Наше завдання полягає у розвитку спільноти, збільшенні кількості редакторів, адже якість Вікіпедії залежить від того, скільки людей її редагує. Це один із ключових показників. Потрібно, аби якомога більше людей зробили хоча б маленьку правку, надали якісь унікальні знання… Якби усі, хто читає сьогодні Вікіпедію, зробили по одній правці, то ми б за два дні зробили те, що вдалося за дев’ять років. Але, на жаль, люди споживають інформацію, не надто задумуючись над тим, звідки вона береться. Віддячити ж за неї зовсім просто – щось підправити, щось додати… Вікіпедія – це не лише енциклопедія, а й потужний інструмент співпраці: кожна людина щось принесе –  є щось потрібне й важливе. У нас в Україні існує поняття толоки, коли люди разом збираються та (умовно) за день будують хату. Ось Вікіпедія – дуже схожий проект. – Нещодавно стало відомо, що британська Вікіпедія втрачає кваліфікованих редакторів. Якою є ситуація в Україні? Достатньо тих, хто пише? – Кількість відвідувачів української Вікіпедії зростає дуже швидко. Ми перебуваємо на одному з перших місць у світі за темпами росту відвідування. Ще донедавна місячний рекорд перегляду сторінок становив 50 мільйонів, а вже у грудні 2012-го подолав 76-мільйонну позначку. Загалом за підсумками року кількість відвідувачів зросла на 50%. А от кількість людей, які редагують Вікіпедію, збільшується значно повільніше. Було дві тисячі осіб, на початок 2013-го стало дві тисячі двісті. Це ті люди, які за місяць зробили хоча б одну правку. Тих, хто вносить значніші правки, ще менше. Якби збільшилася кількість редакторів, ми б значно швидше покращували і обсяг енциклопедії, і її якість. Тому проблема справді є. Хоча про зменшення кількості редакторів не йдеться, як у британській версії, але наявне зростання нас не задовольняє. – Чи можливо узагальнити, яким є типовий редактор. Найчастіше це хто? Студенти, науковці?… – Редактори є дуже різними. Є і студенти, і школярі, і пенсіонери. Здебільшого це чоловіки віком до тридцяти років. Аби виправляти, треба мати вільний час. Редакторами є люди, які або ще здобувають освіту, або вже “віддають, що знають”. Ми не проводили спеціальних досліджень, аби виявити їх, тому говорити важко, однак років п’ять тому подібне дослідження провели американці. Вони дійшли висновку, що 90% редакторів – чоловіки до 30 років. – Чи часто користувачі вносять хуліганські правки, зміни відверто політичного, ідеологічного характеру? – Оскільки це вільна енциклопедія і до неї писати може будь-хто, трапляється всяке. Але це не проблема, адже у Вікіпедії фіксується все, тому завжди можна повернутися до будь-якої із попередніх версій. Систематичних хуліганів у нас дуже швидко блокують – вираховують чи за ip-адресою, чи за обліковим записом (“ніком”). Статті, які часто зазнають такого вандалізму (як-от про Олега Тягнибока, “Свободу”, голодомор, волинську трагедію) ми захищаємо, тому їх правляти дозволено не всім. Таке право мають лише редактори, які отримали обліковий запис та пропрацювали у Вікіпедії чотири дні. На п’ятий день вони набувають права редагувати будь-що. – Нещодавно фонд “Вікімедіа Україна” підписав договір із Київським політехнічним інститутом. Чи плануєте і надалі співпрацювати із університетами країни задля кращого поповнення енциклопедії? – Із КПІ ми підписали договір 11 січня, а перед тим уклали подібний із університетом Шевченка. Віддавна співпрацюємо із Львівською політехнікою й низкою інших університетів. Наприклад, не так давно підписали угоду із Сумським університетом, із Харківським, із університетом у Переяславі-Хмельницькому. Наскільки така форма співпраці розвиватиметься, залежить від кількості добровольців, адже у нас вся робота провадиться на добровільних засадах. Знайдуться волонтери або зацікавлені зі сторони певного вишу – ми розглянемо усі пропозиції. Ми відкриті не лише для вузів. Ми співпрацюємо з бібліотеками, галереями, музеями, архівами. Наприклад, Інститут історії академії наук України нещодавно надав нам право на використання інформації з їхнього сайту. А там в електронному вигляді розміщено близько семи тисяч статей, що стосуються історії України. – На початку січня закінчився конкурс, присвячений Закарпаттю. Які заходи будуть наступними? – Це точно ще не відомо. У нас є пропозиції щодо проведення конкурсу, що стосується доброчинності (хоч такий ми вже проводили). Завтра (сьогодні – “Пошта”) ми оголосимо про новий проект фонду “Вікімедіа”, який розвиватиметься паралельно із Вікіпедією. Називатиметься він Віківояж, хоча ми ще не визначилися із українською назвою. Можливо, він у нас матиме назву Вікімандрівка або якусь іншу. Суть така ж, як у Вікіпедії, але там буде більше інформації для туристів про готелі, кав’ярні, місцеві пам’ятки, музеї. Але знову нам потрібні добровольці для наповнення української версії. Сплата за написання статей не відповідає політиці фонду. Якщо ми почнемо платити комусь одному, це одразу ж демотивує інших писати безкоштовно. Вікіпедія – проект безкоштовний, благодійний. Цим вона і приваблює користувачів. Назарій Тузяк. КОМЕНТАРІ Володимир Білецький, один із найактивніших редакторів Вікіпедії: Андрій Бурдик, редактор Вікіпедії: - У Вікіпедії я вже 2 248 днів, а вперше зайшов сюди 19 листопада 2006 року. Із того часу започаткував 13 583 статті і здійснив понад 105 тисяч виправлень. Це, звичайно, немало. Моя перша стаття – “Абісальна рівнина” (про тип глибоководної рівнини – “Пошта”). Взагалі я гірник. Коли звертався до української Вікіпедії, бачив, що цій галузі там приділяється мало уваги. А ще я є редактором “Гірничої енциклопедії”, у новому виданні якої близько 18 тисяч статей. Нам би хотілося усі ці статті й терміни додати до Вікіпедії. До цього проекту радо долучаються й студенти, підходять до мене, консультуються. Не можу сказати, що я – вікізалежна людина… От, наприклад, прокидаєшся щодня і говориш людям: “Доброго ранку!”. Не можна сказати, що ми від цього залежимо… Ось так і я маю добру звичку: вранці прокинувся, виконав процедури (вмився, зробив зарядку) і сідаю за комп’ютер, аби подивитися, що відбувається у світі, що нового у Вікіпедії. Тоді й додаю дві-чотири статті. На щастя, банк даних є: маю напрацювання не лише з гірничої справи, оскільки очолюю ще й Український культурологічний центр (дослідно-видавнича фундація) та аналітичний журнал “Схід”, що видається вже 18-й рік. Я знаю, що багато колег теж систематично працюють у цьому проекті. Хочеться, аби там було більше фахівців, тому закликаю всіх долучатися до удосконалення Вікіпедії. - Якщо чесно, хоча я зареєстрований на Вікіпедії уже 2 096 днів, маю не так багато статей у ній. Писав на теми, що були для мене важливими, ті, що, на мій погляд, мусили там бути. Це і на релігійну тематику, і з веб-дизайну. Мій внесок не є великим. Чому я долучився до Вікіпедії? Просто підтримав її суть. Якби всі думали: “От хтось напише, а я буду читати”, то й Вікіпедії не було б. Суть цієї енциклопедії – із миру по нитці. Я підтримав цю ідею, хай зробив і невеликий вклад. Дуже бракує часу, але щось я таки зробив. Якщо кожен хоча б раз на тиждень приділятиме бодай півгодини написанню чогось нового, то із Вікіпедії можна буде зробити величезну бібліотеку. До цього треба стимулювати. Якщо маєш якусь фразу дописати, ставай редактором і пиши!

Вікі любить пам’ятки – завантажено 1500-у фотографію.

Садиба Кочубея у Батурині. Фото — Віктор Полянко. Ця фотографія була завантажена під № 1500

Сьогодні вранці конкурс Вікі любить пам’ятки отримав 1500-ту фотографію, повідомляє сайт конкурсу. В кадрі – садиба генерального судді Василя Кочубея у Батурині (Чернігівська область). Це єдина архітектурна споруда, котра добре пам’ятає гетьманів Івана Мазепу, Пилипа Орлика та Кирила Розумовського, а підвали цього Будинку пам’ятають Івана Сірка, Петра Дорошенка та Семена Палія. Зараз в цьому будинку облаштовано музей.

За кількістю завантажених фотографій Україна наразі посідає 9-е місце, і 1-е місце серед країн колишнього СРСР. Щопрадва попереду нас наші західні побратими – поляки, які мають вже 4800 фотографій і чехи (2170). Лідерство вже протягом кількох днів утримують іспанці, вони завантажили 7,5 тисяч фотографій.

Запрошуємо наших читачів долучатися конкурсу. Це дуже просто – достатньо просто зареєструватися на Вікісховище і завантажити фотограії пам’яток. Долучаючись до конкурсу, Ви не тільки отримуєте шанс виграти призи, але й долучаєтесь до великої справи – збереження пам’яток української культури і історії.

Максим Короденко. Джерело літер / «Освіта України» № 31

#31 2012_osvita_ukr inet 8.pdf

#31 2012_osvita_ukr inet 9.pdf

 

Національна опера не цікавиться творами в перекладі українською – експерт

Класика оперного мистецтва може виконуватися мовою зрозумілою аудиторії, а не мовою оригіналу. Так вважає Максим Стріха, науковець і письменник, автор перекладу українською опери Дмитра Бортнянського “Сокіл”.

Переклад було нещодавно здійснено громадською організацією “Вікімедіа Україна”. Зараз він доступний у вікіджерелах.

“Проект ініційований людьми, які гуртуються навколо української Вікіпедії, називається “Світова класика українською”, – повідомив Максим Стріха у коментарі Gazeta.ua. – Зараз правилом майже доброго тону стало все співати мовою оригіналів. Про це не охоче згадують, але всі великі композиторі, які писали вокальну музику, – Верді, Вагнер, Шостакович, список можна продовжувати — були переконані, що виконувати їхні твори повинні  мовою, зрозумілою для аудиторії. Адже вокальна музика діє не лише через музику, але й через зміст. Українська традиція оперних перекладів давня. Багато вартісних українських перекладів лишили Максим Рильський, Микола Бажан, Микола Лукаш. Зараз в силу зорієнтованість наших театрів виключно на гастролі європейською провінцією, цей їхній доробок виявився фактично не потрібним. Він припадає порохом у бібліотеках театрів. Причому, припадає у рукописах, бо ніхто ніколи це не друкував. Наші молоді співаки, які навчаються у консерваторії, не мають змоги отримати ці ноти. Відтак з’явилася ідея викласти, принаймні в інтернеті, світову класику в українському перекладі. Це дуже важливо. Після того вирішили, що непогано було б видати в друкованому вигляді”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Видали переклад української опери 18 століття

Те, що початок серії поклав саме твір Бортнянського, перекладач називає не випадковим. Він оцінює знаковість опери “Сокіл” для українського мистецтва:

“Цілком логічно було вибрано оперу Дмитра Бортнянського, бо коли ми згадуємо про те, які були великі українські композитори, його ім’я обов’язково ставимо першим. Тим не менше, його блискуча опера “Сокіл” в Україні ставилася лише аматорськими зусиллями і зусиллями великої ентузіастки, народної артистки України Наталії Свириденко. Ще в 1995 році для її постановки я зробив український переклад. Там оригінальне лібрето французькою, писав його бібліотекар Гатчинського гуртка майбутнього імператора Павла І Герман Лаферм’єр. Тоді ця опера в українському перекладі була виконана під керівництвом Свириденко з великим успіхом, це стало подією для мистецького життя Києва ’96-го року. Але жоден з наших державних оперних театрів, зорієнтованих на поїздки європейською провінцією, цим не зацікавився”, – сказав він.

Максим Стріха сподівається, що видання зацікавить не лише студентів, але і музично-драматичні театри. Натомість він скептично дивиться на можливість звучання “Сокола” українською в оперних театрах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Раду Поклітару і Мирослав Скорик створили балет-триптих

“Зараз цей переклад виданий, як на мене, дуже добре, з супровідними статтями про виконання опер різними мовами, про самого Бортнянського, про оперу “Сокіл”, – зазначив автор. – Це знакова подія для України — за чверть століття вперше виданий клавір (переклад музичних оркестрових творів для співу) опери. До того ж, сподіваюся, що він стане у пригоді. Чесно кажучи, я вже не маю надії на те, що наша Національна опера колись колись чимось таким зацікавиться, але в обласних центрах є чимало музично-драматичних театрів. Ця опера написана, так би мовити, не для надто великих голосів, бо виконували її аматори. Тому її спокійно можуть ставити музично-драматичні театри. Гадаю, вона прислужиться і студентам, бо там є багато яскравих арій”.

Перекладач має надію, що серію друкованих перекладів буде продовжено, однак він не взявся робити прогнози яке видання буде наступним. За його словами, все залежатиме від можливостей видавців.

“Мені важко сказати, що буде далі, бо дуже вже великий масив українських перекладів оперних, які ніколи не друкувалися, але хотілося б побачити надрукованими, – повідомив Стріха. – Я б назвав “Лючію ді Ламмермур” Доніцетті і “Дон Жуана” Моцарта у блискучих перекладах Миколи Лукаша чи “Травіату” Верді у перекладі Максима Рильського і його ж переклад “Євгенія Онєгіна” Чайковського. Все залежатиме від ресурсів й ентузіазму людей, які цим займаються. До цього не мали ніякої причетності жодна з наших консерваторій і жодна з державних установ. Це просто ентузіазм людей, які вважають сьогодні за необхідне це підтримувати”.

Джерело: Gazeta.ua

Посібник з редагування Вікіпедії тепер доступний он-лайн

Як редагувати Вікіпедію.
Довідник для новачків.
Обкладинка книги.

Сьогодні було удоступнено електронну версію посібника з редагування Вікіпедії «Як редагувати Вікіпедію: Довідник для новачків [Текст] / Упоряд. С. Д. Петров; За заг. ред. Є. В. Букета. – К.: Український пріоритет, 2012. – 44 с.».

У блозі вже йшлося про перше видання, здійснене громадською організацією «Вікімедіа Україна», – український переклад опери «Сокіл» українського композитора Дмитра Бортнянського. Сьогодні ми представляємо посібник з редагування Вікіпедії, який, без сумніву, стане у нагоді всім, хто хоче долучитись до редагування Вікіпедії або дізнатись що таке Вікіпедія і яким чином вона працює.

Цей посібник став другим виданням громадської організації «Вікімедіа Україна». Він разом з обкладинкою виданий за вільною ліцензією Creative Commons – Із зазначенням авторства – На тих самих умовах 3.0 (CC BY-SA – дозволяється поширення на умовах тієї ж ліцензії з обов’язковим вказанням авторства у визначеній ним формі). В той же час, посібник став першим виданням в Україні, в якому йдеться про те, яким чином долучитися до спільної справи – редагування та наповнення Вікіпедії.

Автором-упорядником довідника став Сергій Петров, а загальну редакцію виконав Євген Букет. Також до створення довідника долучились Андрій Бондаренко, Ярослав Гнилишин, Юрій Пероганич та Олексій Скринченко. Видання було здійснено громадською організацією «Вікімедіа Україна» за підтримки Фонду Богдана Гаврилишина в київському видавництві «Український пріоритет» у квітні 2012 року. Презентація посібника відбулась під час Другої української Вікіконференції у Харкові.

Вікіпедія – найпопулярніша онлайн-енциклопедія у світі, яку може редагувати кожен, хто має доступ до інтернету. Проте, користувачі-новачки, які починають редагувати Вікіпедію, стикаються з деякими проблемами через незнання механізмів функціонування цієї енциклопедії. Саме для допомоги початківцям у редагуванні Вікіпедії було створено цей довідник.

У посібнику розкриваються принципи функціонування Вікіпедії, подаються п’ять основ Вікіпедії, головні аспекти інтерфейсу та функціональних можливостей та програмного забезпечення MediaWiki. Новачку будуть корисними розділи про те, яким чином зареєструватися у Вікіпедії, які існують основні правила та поради, як зробити першу правку та написати першу статтю, а також які вимоги висуваються до статей та зображень.

Основна частина довідника присвячена найбільш часто уживаним аспектам вікі-розмітки: форматуванню тексту, оформленню приміток, зовнішніх та внутрішніх гіперпосилань, категоризації статей, створенню інтервікі-посилань, завантаженню і використанню зображень, ознайомленню з шаблонами, а також додатковими функціональними можливостями, які існують у Вікіпедії. У довіднику також міститься інформація про громадську організацію «Вікімедіа Україна» та інші проекти Фонду Вікімедіа, які існують українською мовою. На завершення подається інформація про те, куди звернутися новачку по допомогу, а також вислови українських науковців про значення україномовного розділу Вікіпедії для українського суспільства.

Ознайомитись із посібником, а також його вільно завантажити Ви зможете, перейшовши за цим посиланням. Читайте, знайомтесь з посібником та долучайтеся до Вікіпедії!

Бортнянський повернувся завдяки Вікіпедії

Статті української Вікіпедії вперше стали основою друкованого видання. Це перша книжка в Україні, яка побачила світ завдяки існуванню абсолютно віртуальної енциклопедії. Громадська організація “Вікімедіа Україна” стала першою серед регіональних відділень Фонду Вікімедіа, якій вдалося власним коштом опублікувати не тільки текстові матеріали, а й нотні. Вперше за роки незалежності видано клавір класичної опери і знов-таки вперше видано оперу класика української музики Дмитра Бортнянського українською мовою.
Ідеться про ошатне видання опери Дмитра Бортнянського “Сокіл”, яке цієї весни побачило світ і вмістило на 218 сторінках під твердою обкладинкою повний текст лібрето, клавір опери з текстами, матеріали про особливості національних вокальних перекладів та про генезу використання мов в операх, а ще — статті з українського розділу Вікіпедії про саму оперу “Сокіл”, її автора Дмитра Бортнянського та перекладача лібрето, відомого українського науковця, письменника і громадського діяча Максима Стріху. Книжку було презентовано в межах другої української Вікіконференції і вона вже отримала широкий розголос в українських музичних колах.
З нагоди презентації видання ми звернулися до людей, які були причетні до його створення. “Великим недоліком української культури є брак видань опер з українськими перекладами, — зазначив упорядник видання і керівник проекту “Світова класика українською”, член правління ГО “Вікімедіа Україна”, композитор Андрій Бондаренко. — Попри те, що в радянські часи українські оперні театри з успіхом ставили і західноєвропейські, і російські опери в блискучих перекладах М. Рильського, М. Лукаша, Б. Тена й інших поетів, видавці бралися лише за російськомовні переклади опер, залишаючи творчість українських перекладачів поза увагою. Зокрема й “Сокіл” Бортнянського, написаний на франкомовне лібрето Франца-Германа Лаферм’єра, публікувався лише в російському перекладі А. Розанова. Більше того, з відмовою низки оперних театрів від української мови виконання у 1990-х роках численні шедеври української літератури опинилися під загрозою повного забуття. Проект “Світова класика українською”, розпочатий творцями української Вікіпедії, покликаний виправити це прикре упущення й відкрити українським музикантам і поціновувачам музики чарівний світ вокальних перекладів українською мовою. Публікація опери “Сокіл” стала першою ланкою цього проекту”.
“Упродовж минулих 20 років зусиллями “керівників від музики” було фактично знищено явище українськомовної опери. Українська мова вже майже не звучить зі сцени нашої Національної опери, театрів Львова, Харкова, Дніпропетровська, Донецька. Формально тому, що “така світова практика”. Реально — бо так театр має більше шансів включитися в гастрольний конвеєр, коштами наших платників податків інвестуючи культурне життя європейських культурних провінцій. Видання — суто громадська ініціатива, на чолі якої став композитор Андрій Бондаренко, а матеріально втілити її допомогла організація “Вікімедіа Україна”, що опікується розвитком українськомовного сегмента Вікіпедії. І це логічно: коли Бортнянського не видає жодна з потужних державних консерваторій, коли він нецікавий жодному з державних оперних театрів, тоді лише ентузіасти можуть нагадати, що Дмитро Бортнянський був автором не лише інструментальної музики і церковних хорів, а й шести опер, які й сьогодні абсолютно не втратили свого чару”, — стверджує Максим Стріха.
До речі, опера “Сокіл” створена 1786 року і вперше виконана придворними в Гатчинському палаці 11 жовтня того ж року. Перший український переклад лібрето виконав Максим Стріха для першої сценічної постановки в Києві, яку 1996 року здійснила великий популяризатор спадщини Д. Бортнянського, народна артистка України Наталя Свириденко.
У супровідних статтях музикознавця з Харкова Григорія Ганзбурга і перекладача Максима Стріхи переконливо доводиться: лише при виконанні зрозумілою для публіки мовою вокальний твір може розкрити всі свої глибини. “Великі композитори минулого (Верді, Вагнер, Шостакович) вважали, що їхні опери обов’язково мають лунати в перекладі мовами тих країн, де вони виконуються — бо ж для них надзвичайно вагоме значення мала єдність музики і драматичної дії. А при виконанні “мовою оригіналу” комічної опери, а “Сокіл” є оперою лірико-комічною, з численними тонкими епізодами, жодне світлове табло з перекладом не дозволить слідкувати за обміном дотепними репліками — і вся іскрометність твору негайно зникає”, — вважає Григорій Ганзбург.
Ініціатори проекту “Світова класика українською” переконані: українські переклади вершин оперного, ораторіального і камерного вокального жанру мають право на життя. І в майбутньому Київ знову матиме українськомовний оперний театр (як Лондон має англомовну Англійську національну оперу). А сьогодні вокальні переклади наших класиків (на жаль, ніде досі переважно не надруковані) потрібно неодмінно захистити від забуття, оприлюднити на папері, а насамперед в інтернеті, зробивши їх доступними для виконавців і студентів.

На фото: Андрій Бондаренко і Григорій Ганзбург знайомляться з виданням

Джерело: “Слово Просвіти”, pdf

Українська Вікіпедія – мірило потенціалу України у створенні інтелектуального продукту

Даний матеріал розміщено на умовах ліцензії «Creative Commons з визнанням авторства і поширенням на тих самих умовах»

Відомо, що для виміру реальної вартості, чи паритету купівельної спроможності грошової одиниці наряду з офіційними показниками використовується «Індекс БігМака», винахід видання The Economist, який визначає, скільки повинен коштувати бутерброд «БігМак» від «Макдоналдс» у тій чи іншій країні, враховуючи курс її національної валюти .

Так само, визначити спроможність тієї чи іншої нації творити інтелектуальний продукт можна вимірявши її внесок до онлайн-енциклопедії «Вікіпедія».

Про Вікіпедію

Вікіпедію створюють добровольці, використовуючи технології Веб 2.0. Всі тексти у Вікіпедії розміщується авторами на умовах ліцензії ліцензії «Creative Commons з визнанням авторства і поширенням на тих самих умовах» та ліцензії «GNU Free Documentation License» (GFDL).

До Вікіпедії внесок може робити кожен. В українській Вікіпедії більше 99,99% статей можуть редагувати навіть анонімні користувачі. Лише кілька десятків статей мають захист і їх можуть редагувати лише зареєстровані користувачі. Такий захист ставиться лише на статті, довкола яких ідуть так звані «війни правок», і то лише на час тривання таких «воєн». Однак, реєстрація користувачів проводиться автоматично, і такі користувачі мають дещо більші можливості при користуванні і редагуванні Вікіпедії.

Незважаючи на таку відкритість якість Вікіпедії невпинно поліпшується. Це досягається завдяки тому, що хоча користувач за змовчанням бачить останню версію сторінки, тут збережені абсолютно всі попередні версії. При потребі можна порівняти будь-які дві версії і повернутися до будь-якої попередньої версії. Таким чином будь-яка випадкова чи навмисна шкода легко виправляється. Навмисні шкідники («вандали») швидко вираховуються спільнотою користувачів, спочатку попереджаються а потім ефективно блокуються, аж до блокування IP-адреси вандала.

У Вікіпедії існують суворі правила, за виконанням яких слідкують спеціально уповноважені користувачі – патрульні, адміністратори і б’юрократи. Патрульні мають право перевіряти нові статті і помічати їх як перевірені. Адміністратори мають право надавати статус патрульних (за їх згодою і за результатами обговорення і голосування спільнотою), видаляти статті, які не задовольняють критеріям значимості або якості (за критеріями для «швидкого видалення» або ж за результатами обговорення спільнотою), ставити і знімати захист на статті, щодо яких ведуться війни правок, а також блокувати вандалів чи порушників правил. Бюрократи надають і знімають статус адміністраторів (за рішенням спільноти). Бюрократи також мають технічну можливість надати статус бюрократа. Зняти статус бюрократа (за рішенням спільноти) можуть лише стюарди.

Вся «адміністративна» робота, в тому числі патрульних, адміністраторів і бюрократів виконується добровільно і безоплатно.

Правила Вікіпедії засновані на так званих «п’яти основах», чи «стовпах»:

I. Вікіпедія — це енциклопедія, що включає елементи загальних і спеціалізованих енциклопедій, довідників. Вікіпедія — це не безладне звалище інформації. Це не колекція першоджерел або малозначущих фактів, не словник, не трибуна, не газета, не видавництво, не експеримент в сфері анархії або демократії і не каталог посилань. Це не місце для викладу особистої думки автора, особистого досвіду або особистих переконань — і тому всі учасники повинні слідувати правилам про заборону оригінальних досліджень і прагнути бути точними.

II. Вікіпедія дотримується нейтральної точки зору: прагне до того, щоб у статтях не переважала окрема точка зору. Іноді це вимагає представлення кількох точок зору, що слід робити якомога точніше, супроводжуючи кожну необхідним контекстом, щоб можна було чітко розуміти, чиї точки зору представлені. Не слід представляти жодну версію як «найкращу» або «істину в останній інстанції». Це передбачає скрізь, де це можливо, особливо при роботі над спірними темами, — проставлення посилань на авторитетні джерела, які можуть бути перевірені. При виникненні конфлікту щодо того, який варіант статті є найбільш нейтральним, слід припинити правку тексту статті, позначити її як суперечливу і спробувати виробити рішення на сторінці обговорення (кожна стаття має свою сторінку для її обговорення), слідуючи порадам щодо розв’язання конфліктів.

III. Матеріали Вікіпедії є вільними для використання, при цьому будь-хто може вносити до них зміни. Статті може редагувати будь-хто, проте при цьому жоден учасник не має права на одноосібний контроль за тією чи іншою статтею. Відповідно, всі внесені правки, у свою чергу, можуть бути безжально відредаговані і реструктуровані співтовариством. Не допускається розміщувати матеріали, які порушують авторське право, або роботи, що ліцензовані під несумісними з GFDL ліцензіями.

IV. У Вікіпедії існують зведені правила поведінки: слід виявляти повагу до ваших колег, навіть якщо в чомусь не згодні з ними. Бути ввічливими. Уникати образ, погроз, агресії та широких узагальнень. Зберігати холоднокровність при роботі над «гарячими» темами, уникати війн правок; слід пам’ятати, що українська спільнота працює над сотнями тисяч статей (на момент написання матеріалу — 324 744). Потрібно діяти сумлінно, не випробовувати правила Вікіпедії на міцність, припускати добрі наміри з боку інших. Бути відкритими, доброзичливими й привітними.

V. Вікіпедія не має незмінних правил — за винятком поданих п’яти загальних принципів. Кожен може сміливо правити, перейменовувати, змінювати статті — в цьому полягає задоволення від редагування, оскільки від авторів не вимагається створювати ідеальні тексти, хоча до цього слід прагнути. Не слід боятися щось зіпсувати, адже усі попередні версії статей зберігаються: ніхто не зможете випадково нашкодити Вікіпедії або безповоротно видалити текст. Однак слід пам’ятати — усе, що робиться тут, збережеться для нащадків.

Про українську Вікіпедію

У Вікіпедії існує 282 мовні розділи різного розміру. 1 листопада 2011 українська Вікіпедія вийшла на 7-ме місце у світі за якістю так званих «необхідних статей» – статей, які повинні бути у всіх Вікіпедіях, обійшовши італійську Вікіпедію.

За підсумками вересня 2011 українська Вікіпедія, досягла рекордного числа відвіданих за місяць сторінок — 34,4 млн. Це на 10,3 млн, або на 43% більше у порівнянні з вереснем 2010. Українська Вікіпедія на третьому місці в світі серед 25 найбільших Вікіпедій за темпами зростання популярності (на першому і другому місцях — Вікіпедії китайською та індонезійською мовами) .

Українська Вікіпедія в 2011 році за числом статей перемістилася з 16 на 14 місце у світі, обігнавши фінську і норвезьку Вікіпедії. Цей показник може бути значно вищим, і українська Вікіпедія швидко увійде в число 10 найбільших Вікіпедій світу, якщо число редакторів, які щомісяця вносять хоч одну правку, збільшиться до 5000. У вересні число людей, котрі редагували українську Вікіпедію становило приблизно 1700. Серед них було більше 103 нових редактори 631 людина зробила за місяць більше 5 редагувань і 139 людей – більше 100 редагувань.

Таблиця 1. Список країн за внеском до Вікіпедії (I квартал 2011)

Місце	Країна	Доля у світовому числі редагувань	Найпоширеніша мова	Друга мова
1	США	18.0%	Англ. 94%	Кит. 0,7%
2	Німеччина	7,8%	Нім. 81.1%	Англ. 10,9%
3	Великобританія	6,8%	Англ. 95,5	Фр. 0,4%
4	Франція	6.9%	Фр. 87,8%	Англ. 6,1%
5	Італія	5,5%	Італ. 88,3%	Англ. 8,0%
6	Японія	4,9%	Яп. 89,9%	Англ. 7,5%
7	Росія	4,3%	Рос. 91,8%	Англ. 4,4%
8	Іспанія	3,9%	Ісп. 65.7%	Катал. 15.6%
9	Канада	3,2%	Англ. 84,3%	Фр. 9,3%
10	Польща	2,4%	Пол. 84,9%	Англ. 11,1%
11	Бразилія	2,2%	Порт. 86.4%	Англ. 11.6%
12	Нідерланди	2.1%	Нідерл. 69.4	Англ. 20.4%
13	Австралія	1,8%	Англ. 92.7%	Фіджі Хінді 0,8
14-16	Швеція	1,7%	Шв. 70.5%	Англ. 21.4%
14-16	Індія	1,7%	Англ. 81.3%	Малаялам 4,3%
14-16	Україна	1,7%	Укр. 54,0%	Рос. 39,8%
17-18	Норвегія	1.2%	Норв. 71.1%	Англ. 17.1%
17-18	Бельгія	1,2%	Нідерл. 40.3%	Фр. 34.7%
19-20	Мексика	1,1%	Ісп. 77.2%	Англ. 19,8%
19-20	Південна Корея	1,1%	Кор. 84.2%	Англ. 12.7%

Публікації до ювілею Бортнянського

Сьогодні, 28 жовтня, виповнюється 260 років з дня народження українського композитора Дмитра Степановича Бортнянського. Українські вікіпедисти підготували подарунок видатному митцю, й розмістили на Вікіджерелах клавір опери “Сокіл” з українським перекладом лібрето Максима Стріхи. Дата народження композитора, щоправда, є вельми спірною, і у вітчизняних довідниках як правило не вказується, втім, чому би не зробити подарунок саме сьогодні?

Публікація опери “Сокіл” на Вікіджерелах стала першою ланкою проекту ГО «Вікімедіа Україна» «Світова класика українською», покликаного відкрити українським музикантам можливість вивчати і виконувати світові шедеври оперного мистецтва в перекладі на рідну мову. Як відзначає Максим Стріха, традиція перекладів лібрето на національні мови була популярною у часи таких класиків жанру, як Верді і Вагнер. В українському театрі розквіт україномовної опери починається у 1920-ті роки, приваблюючи таких видатних поетів-перекладачів як Максим Рильський, Микола Лукаш, Іван Кочерга, Микола Бажан. Але цей  період занепав у період економічної кризи  1990-х, і більшість українських лібрето, на жаль, залишилися не виданими.  Заповнити цю прогалину й покликаний проект “Світова класика українською”.

Після ретельної вичитки, учасники проекту сподіваються опублікувати клавір опери на паперовому носії, а по можливості – й посприяти сценічному виконанню.  Раніше “Сокіл” представлявся українською у Львові під орудою Наталі Свириденко, проте київській публіці ця опера поки що не знайома.  На даний момент ноти опери “Сокіл” доступні за цим посиланням.

З миру по Wiki

У журналі «Фокус» за 11 березня http://www.focus.ua/magazine/2011/225 вийшла стаття Євгенії Даниленко «С миру по WIKI: Википедия на украинском языке вошла в 15 крупнейших онлайн-энциклопедий», стор 32-34. Це вже третя в цьому році публікація про Вікіпедію в щотижневих масових журналах («Фокус» виходить накладом 32 000). Поки є в продажу.

«Вікіпедія» як елемент культури інформаційного суспільства

У десятому числі Вісника Національної Академії Наук України за 2010р. вийшла друком фундаментальна стаття «Вікіпедія» як елемент культури інформаційного суспільства/ ISSN 0372-6436. Вісник НАН України, 2010, № 10, сторінки 54-63.

Автори статті:

• ГРІНЧЕНКО Віктор Тимофійович. Академік НАН України. Директор Інституту гідромеханіки НАН України.
• ГРІНЧЕНКО Тамара Олексіївна. Доктор фізико-математичних наук. Провідний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України.

Автори розцінюють статтю “… як заклик-звернення до вчених України активніше долучатися до наповнення українського сегмента «Вікіпедії» змістовною, цікавою і достовірною інформацією. … така робота надзвичайно корисна для нашої країни.”

Публікується з дозволу авторів.

Джерело: nbuv.gov.ua