Вікіпедистів серед педагогів Дніпропетровщини побільшало

У 2016 році «Вікімедіа Україна», за ініціативи освітянки з Черкащини Валентини Кодоли, започаткувала низку тренінгів для вчителів шкіл та викладачів під девізом «Навчися сам – навчи своїх колег і учнів!». Мета заходів – підготувати освітян не тільки правильно і повно користуватись вільною  онлайн-енциклопедією, а й ефективно використовувати можливості Вікіпедії і суміжних вікіресурсів у навчальному процесі.

Адже що таке освіта, як не отримання нових знань і умінь? Саме середовище редакторів Вікіпедії, як інформаційно-комунікаційна технологія, формує соціальні компетентності учасників, що і є одним з основних завдань сучасної освіти.

Протягом року методика проведення вікітренінгів для педагогів «відшліфовувалася» на кількох  заходах у різних регіонах України.  У листопаді черга дійшла до Дніпропетровщини – 2 та 3 листопада тренери «Вікімедіа Україна» завітали до Кам’янського. Тренінг за підтримки Департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради, пройшов у Академічному ліцеї № 15, де директором працює Лариса Ніколаєнко. У тренінгу  взяли участь освітяни з понад десяти шкіл і ліцеїв міста.

PWMUA Wikitraining at Kamianske 2016-11-20

Учасниці тренінгу

Завдяки заповзятості наших тренерів, особливо колеги-освітянина – педагога-методиста з Черкас Володимира Крижанівського і активістки «Освітньої програми Вікіпедії» Віри Моторко зі Львова, навчання пройшло якісно і цікаво. Створила доброзичливу атмосферу, організувала усі необхідні технічні та організаційні зручності місцева координаторка проекту – психолог 25-ї школи Інна Нікітіна.

Але тренінг – лише половина справи, перший крок. Протягом наступних майже трьох тижнів слухачі курсу вдосконалювали отримані знання самостійно та при підтримці онлайн-волонтерів кампусу: вчилися працювати з джерелами, вивчали технічні особливості розмітки, правила та настанови Вікіпедії, тренувалися у редагуванні і створенні нових вікіпедійних статей.

Павло Лакійчук промовляє до освітян-методистів Учасники семінару

Павло Лікійчук та Інна Нікітіна відкривають семінар

Кульмінацією навчання став семінар освітян-методистів Дніпропетровської області 23 листопада, на якому добровольці освітнього вікіпроекту в Кам’янському розповіли своїм колегами про перспективи запровадження новацій у навчальному процесі, продемонстрували навички редагування Вікіпедії, створивши прямо на очах учасників семінару нові енциклопедичні статті про видатних земляків, історію і географію Наддніпрянщини. Наочний і доступний приклад колег надихнув освітян з Дніпропетровська, Нікополя, Кривого Рогу до використання вікіпроектів і у власній роботі.

Після завершення семінару, директор Департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради Онишенко Тетяна Яківна та завідувачка методичного кабінету Департаменту міськради з гуманітарних питань Ващенко Валентина Андріївна привітали освітян-вікіпедистів із завершенням курсу та вручили сертифікати про навчання від «Вікімедіа Україна».

Seminar by Wikitraining at Kamianske 2016-12

Під час вручення сертифікатів


Вікімедійці приєднуються до привітань і бажають дніпрянським освітянам і надалі поширювати вільні знання українською мовою та успішно застосовувати отримані знання у роботі зі школярами та студентами.

Павло Лакійчук, Секретар правління ГО «Вікімедіа Україна» 

 

Вікімедіа Україна проводить тенінги з редагування Вікіпедії для всіх охочих та впроваджує Освітню програму Вікіпедії, що має на меті поширення практики написання статей у Вікіпедії як форми самостійної роботи студентів або учнів у навчальних закладах. Якщо вас це зацікавило, повідомте нам на wm-ua@wikimedia.org

Офіційний фотобанк та сайт Міноборони відтепер під вільною ліцензією

Відтепер усі фото облікового запису Міністерства оборони України у Flickr мають вільну ліцензію CC BY-SA 2.0. Це означає, що фотографії можна використовувати без отримання окремого дозволу, за умови вказання автора і ліцензії.

Негайний результат від цього — користувачі вже почали завантажувати ці знімки у Вікісховище, звідки їх можна легко використовувати для ілюстрування статей Вікіпедії. Адже лише зображення, поширені під вільними ліцензіями такого роду можна використовувати у Вікіпедії, яка доволі суворо ставиться до дотримання авторських прав.

Commons Aviation logoІніціювали цей перехід користувачі Вікісховища з проекту Commons Aviation. Це група залюблених в авіацію людей з різних куточків світу. Серед них Скотт, який проживає в Австралії — саме він написав листа обліковці Міноборони у Flickr. Скотт уже давно захоплюється радянськими і українськими літаками. Він особливо радів, коли у травні цього року «Мрія», найпотужніший у світі літак, доставляла з Праги вантаж обладнання у місто Перт, де він проживає.

#Перемога з фото спонукала редакторів української Вікіпедії піти ще далі і попросити вільну ліцензію для всього сайту Міністерства — CC BY 4.0, як на сайті Президента України. На прохання вікіпедиста відгукнувся радник президента Юрій Бірюков (див. коментарі допису).

З 24 листопада 2016 року на сайті Міністерства оборони України розміщено таке повідомлення: «Матеріали на сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International». На це знадобився один допис у Facebook і кілька годин часу.

У Flickr же зараз викладено понад 3,5 тисяч знімків. У Вікісховищі їм присвячена окрема категорія, новозавантажені файли користувачі розсортовують по відповідних категоріях за подіями, особами і моделями техніки, що зображені на фото.

Десантники окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України провели заняття з використання комплексу зйомного обладнання “Адаптер-М1”.

Десантники окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України провели заняття з використання комплексу зйомного обладнання “Адаптер-М1”. Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

В українських ВМС після 7-річної перерви відновлено катерну практику майбутніх офіцерів із заходами до іноземних портів. Було проведено похід катерів “Сміла” і “Сокаль” Чорним морем з близько 40 курсантами Одеської морської академії.

В українських ВМС після 7-річної перерви відновлено катерну практику майбутніх офіцерів із заходами до іноземних портів. Було проведено похід катерів “Сміла” і “Сокаль” Чорним морем з близько 40 курсантами Одеської морської академії. Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

На одному з полігонів Херсонщини відбулись збори артилеристів (вересень 2016).

На одному з полігонів Херсонщини відбулись збори артилеристів (вересень 2016). Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

Незвідане Закарпаття. Подорож селами Тячівщини

Впродовж 3 днів – з 4 по 7 серпня – відбулася вікіекспедиція «Незвідане Закарпаття. Подорож селами Тячівського району». В рамках експедиції зібрано інформацію про гірські населені пункти Тячівщини, так званий «ведмежий куток». У полі зору опинилися села Калини, Дубове, Красна, Усть-Чорна, Лопухово, Руська Мокра та Німецька Мокра. До цього часу у Вікіпедії не було вичерпної повної інформації про населені пункти Дубівського та Усть-Чорнянського кущів. Тому було вирішено виправити ситуацію й зібрати якомога більше відомостей про цей регіон.
Веранда одного з будинків, село Руська Мокра. Автор фото — Dutiasvity, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Веранда одного з будинків, село Руська Мокра. Автор фото — Dutiasvity, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Закарпаття завжди приваблювало людей своїм м’яким кліматом, чистим повітрям, горами, архітектурними пам’ятками та смачною кухнею. Здавна цей край населяли не лише українці, а й німці, австрійці, євреї, угорці та румуни. Їх вплив до сих пір відчувається в традиціях, у мовленні, архітектурі, побуті і т.д. Закарпаття перебувало у складі Австрійської, Австро-Угорської імперії, Чехословаччини, Української Радянської Соціалістичної Республіки. І нарешті — як частина незалежної України.

Криниця

Криниця «журавель» в с. Руська Мокра. Автор фото — Trayan Mustyatse, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Коли їдеш по дорозі з Рахова на Ужгород чи Мукачеве, то не доїжджаючи до Тячева (приблизно за 5 км) є поворот вправо. Туристичні автобуси зазвичай його оминають і їдуть прямо. А от і дарма. Ці місцини приховують багато таємниць та туристичних принад.

На жаль, у рамках однієї експедиції не вдалося описати і побувати у всіх селах, що передували Дубовому. Минаючи Біловарці, Вільхівці, Нересницю, Ганичі, наша група дісталася першого села зі списку — Калини.

Здавалось би, звичайне собі село, що простягнулося вздовж головної дороги. Проте колись тут хотіли побудувати найбільший в районі будинок культури. Будівництво почалося і не було завершене. Помаленьку будівля занепадає і, як видно із графіті на стінах, є місцем тусовки сільської молоді.

Якщо в центрі села повернути вліво і перейти через міст,  то можна натрапити на краєзнавчий музей. Називається він «Калини 3 в 1»,  і відкрив його у власній оселі пан Куцин (Дід Медовик). Експонати вражають: тут вам і  музичні інструменти, і зброя, і гуцульський одяг, і предмети побуту, і посуд, і прикраси. Все знайдено у людей на горищах та у підвалах. Також Дід Медовик частує гостей вином та медом.

Погляд затримують на собі місцеві гори Плеша, Качулка, Климбак. На них легко підійматися туристам-початківцям. Читати далі…

Переможці Конкурсу наукових фотографій для Вікіпедії

З 1 по 28 жовтня всі охочі могли взяти участь у Конкурсі наукових фотографій, мета якого — поповнення вільних загальнодоступних баз знань — проектів Вікімедіа: Вікісховища та Вікіпедії науковими фото і нефотографічними зображеннями.

Завдяки конкурсу наукових фотографій Вікіпедія наповнюється якісними зображеннями ілюстраціями статей з різних наук: від археології до астрофізики. За період проведення конкурсу у Вікісховище було завантажено близько 600 зображень. Українські вчені, викладачі, любителі науки показали найрізноманітніші боки сучасних наукових досліджень крізь фото, схеми, карти, анімації, відео. 

Чимало поданих на конкурс зображень унікальні, і подібних їм неможливо знайти онлайн. Подані ними файли вже використовуються у статтях англійської та української Вікіпедії. 

Фотоконкурс було організовано громадською організацією «Вікімедіа Україна» за підтримки проектів «Дні науки», «Моя наука» та ГО «Наукова Унія». До журі конкурсу увійшли науковці з різних галузей: к.б.н. Наталія Атамась (Інститут зоології ім. Шмальгаузена НАН), к. г.-м. н. Сергій Вовнюк (Інститут геології і геохімії горючих корисних копалин НАН), м.н.с. Кирило Пиршев (Інститут біохімії ім. О. В. Паладіна НАН), к. ф.-м. н. Дмитро Якубовський (Інститут Нільса Бора, Копенгаген).

Представляємо вам переможців у шести категоріях конкурсу. Натиснувши на зображення можна перейти на сторінку файлу у Вікісховищі, де подано детальніший опис. Усі зображення можна вільно використовувати за умови сказання авторства і ліцензії.

МІКРОСКОПІЯ

1 МІСЦЕ
Ганглії

Dorsal Root Galglia Neurons.tif

Спінальні нервові вузли, або ганглії (центральна бульба з ~10 000 нейронами), з радіально виходячими з них аксонами, екстраговані зі спинного мозку новонароджених щурів (2-3 дні); пройшли імунофарбування, сфотографовані за допомогою методу флуоресцентної мікроскопії.
Автор: Kseniia Bondarenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

2 МІСЦЕ
Зріз голови тритона звичайного

Зріз голови тритона звичайного.jpg
Поперечний зріз через голову тритона звичайного Lissotriton vulgaris на рівні носової порожнини.
Автор: Ярослав Степанюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

3 МІСЦЕ
Мітотичне веретено

Mitotic spindle in Arabidopsis primary root meristem cells (anaphase).tif

Конфокальна мікрофотографія мітотичних мікротрубочок та ядра у клітинах меристеми головних коренів чотириденних проростків Arabidopsis thaliana(Col-0)

Автор: Yuliya Krasylenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Читати далі…

10 листопада — нагородження переможців Конкурсу наукової фотографії

Обертання зоряного неба. Автор фото — Myts Denis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Обертання зоряного неба. Автор фото — Myts Denis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Конкурс наукових фотографій має благородну освітню мету — зібрати для Вікіпедії зображення, яких бракує у статтях. Дуже приємно, що українські науковці відгукнулися і взяли участь у конкурсі. Було подано понад півтисячі робіт: фотографії, знімки з мікроскопів, схеми, карти, анімації і відео.

У Всесвітній день науки  ми нагородимо переможців конкурсу у кожній категорії. Запрошуємо усіх охочих приєднатися до нас 10 листопада 2016 року о 18:30 в Астрономічній обсерваторії (Київ, вул. Обсерваторна 3-Б).

Фотографії-переможці буде оголошено на церемонії, тож не пропустіть шанс дізнатися першими! І познайомитися з авторами🙂

Свої запитання пишіть на SciencePhoto@wikimedia.in.ua

Подія у Facebook

Прихований світ поряд — вікіекспедиція Озерами Чорногори

18-21 серпня відбулася вікіекспедиція Озера та озерця гірського масиву Чорногора. Головною метою експедиції була фіксація на фото поточного стану кількох десятків маловідомих озер та озерець розташованих на території масиву Чорногора, Карпатського національного парку, із подальшим доповненням та створенням статей у Вікіпедії.

Безіменне озерце

В кінці літа, коли на високогірі встановлюється найбільш сприятлива погода на Чорногірський хребет і Говерлу щодня підіймаються сотні туристів. Звичайно, тут повз увагу не минають такі відомі перлини як озеро Несамовите, Бребенескул та Марічейка. Часом вони помічають вниз по схилам якісь невеликі чи то озерця чи то калюжки. Так, насправді схили Чорногірського хребта налічують близько трьох десятків повноцінних гідрологічних об’єктів — високогірних озерець. Кожне з них має власні відмінності в гідрологічному режимі, хімічних і біологічних показниках, екосистемі загалом. Крім того, тут існує точно невизначена кількість високогірних болітець, про які наукових відомостей ще менше. Більшість з цих об’єктів завдячують своїм походженням льодовикам, що створили улоговини на схилах — льодовикові кари, близько 10 тис. років тому.

Озерце Гаджинка

Особливо нічим не вирізняючись з поміж інших туристичних груп стартувала й наша експедиція. Звичайний популярний маршрут Говерла Піп Іван з невеличкими відхиленнями до озерець, все розплановано, по переду купа роботи та аж наче і нічого цікавого… Але висока мета — вперше провести фотофіксацію зовнішнього виду невідомих озерець, затверджуючи їх як унікальні природні надбання нашої країни у Вікіпедії, зіткнулася з суворою дійсністю. Невеликі відхилення від стежини туристичного маршруту перетворилися у сотні метрів перепаду висот та непрохідні зарослі чагарників.

По обіді першого дня наша експедиція дісталась озера Несамовите. Чудове місце для відпочинку. Тут можна годинами спостерігати за природою і побачити поряд десятки червонокнижних видів рослин і тварин. Перепочили, провели зйомку та рушили по хребту на північ, у напрямку групи озер на схилах гір Данціж, Пожижевська. Дякі з них відразу проглядаються з хребта, інші — зовсім непомітні, а зійшовши в долину вкриту заростями чагарника сосни гірської орієнтири згубилися остаточно. Знайти потрібні озера вже змогли лише за координатами GPS. Чотири безіменні озерця на схилах гір Туркул — Данціж та озеро Верхнє Озірне, ще невдала спроба досягти озера Нижне Озірне і вже настали сутінки. Вимушені були припинити пошук, час був повертатися до стоянки табору. Пересуватися чагарником виявилось вкрай важно, довелося вносити коректив і в подальший план досліджень.

Озеро Несамовите
Безіменне озерце групи Озірни
Озеро Верхнє Озірне

День другий, маршрут іде на південь, хребтом до вершини Піп-Іван. Бірюзове озеро Бребенескул завглибшки до 3,2 м аж світиться красою, незважаючи на сміття, яке туристи масово залишають після себе на узбережжі. Озеро Ведмедиці, дуже нагадує контур Південної Америки у віддзеркаленні, з жовтими квітами прозанника одноквіткового на берегах. Ще маленькі безіменні озерця та болітця поблизу стежки і у віддаленні, озерце Туманне і нарешті Нявчин Перстень — така собі невиразна калюжка у формі сердечка перед підйомом на Піп-Іван. І знову вечір передчасно завершує наш похід. До табору повертаємось вже в світлі місяця. От нарешті і опівнічна вечеря розігріта на гелевому пальнику в ім’я збереження ненависних чагарників.

Озеро Бребенескул
Озеро Озерце Ведмедиці
Озеро Озерце Нявчин Перстень

Піднятися на висоту 1748 метрів над рівнем моря, потім – на 1933, спуститися кам’янистим 45-градусним схилом до 1632-х, піднятися на гору до 1863 метрів, зійти до 1793-х і далі-далі-далі… Таким чином виглядатиме ваш маршрут, якщо поставите за мету побачити хоча б більшість озер Чорногірського масиву Українських Карпат.

Зі звіту третього дня: “деякі з невеликих озерець каскаду не позначені на карті, для них не встановлені координати і вони не мають підступу, а проглядаються лише зверху, тому дістатися їх не вдалося. Після обіду експедиційна група вийшла у долину, де розташовані озерця Плоске, Жерепове, Холодне, Чугайстрів, Заховане і Гаджинка”. В цій долині немає туристичних стежок, плутаний, зникаючий шлях протоптують тільки збирачі чорниць та худоба. Остання тим самим помітно шкодить озерецю Чугайстрів але решта озер захищені від небажаних гостей чагарником та скелями, бережуть свою недоторкану красу. Свіжі, холодні й теплі, прозорі, каламутні, сиві, сині, темні як кавова ніч, води карпатських очей яким гори дивляться в небо.

Озера Плоске, Жерепове, безіменне та Холодне
Протічне безіменне озерце під горою Шпиці
Озерце Гаджинка
Озерце Чугайстрів

При детальному розгляді озера Чорногори дуже відрізняються між собою. В більшості вони мають різкі камянисті береги. Ймовірно це наслідок процесу замерзання. Взимку озерця повністю промерзають і лід розширюючись трішки розсуває береги. Таким чином ці маленькі озерця можуть існувати тисячоліттями від часу сходження льодовиків.
Безіменне болотне озерце групи Ведмедиці
Деяким водоймам пощастило меньше, з якихось причин баланс порушився, процес замулення пішов швидше і вони вже перетворилися або перетворюються на болітця. Яка доля чекає далі на ці озерця при зростаючому антропогенному навантаженню та змінах клімату наразі важко прогнозувати, але експедиція «Озера та озерця гірського масиву Чорногора» в значній мірі досягла поставленої мети, зафіксувавши поточний вигляд 25 водойм станом на 2016р. Найважливіші результати експедиції систематизувалися у статті «Озера Чорногори» яка об’єднала як вже існуючи так і новостворені сторінки для озер цього району.

Детальніше про проект «Вікіекспедиції»

Категорії:Вікіекспедиції

Наука показує, що Вікіпедія — найкраща частина інтернету

Фото з Вікіконференції в Ізраїлі, 2012 рік (Wikimedia Israel, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0)

Фото з Вікіконференції в Ізраїлі, 2012 рік (Wikimedia Israel, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0)

 

Такий заголовок має стаття у The Washington Post. Йдеться про перше у своєму роді дослідження, яке здійснили науковці з Гавардської бізнес-школи: Shane Greenstein, Yuan Gu та Feng Zhu.

Дослідження використовує ключові слова і фрази, щоб дослідити, як тисячі редакторів Вікіпедії спілкуються між собою. Науковці зосередились, зокрема, на історії редагування статей англійської Вікіпедії, що стосуються політики Сполучених Штатів. Вони виявили, що редактори на 15% більш схильні редагувати статті, текст яких розкриває точку зору, протилежну їхній власній. Скептики, зокрема й серед самих редакторів, заперечать, що в такій схильності немає нічого хорошого: десятки користувачів витрачають свій час на обговорення того, як правильно читати (а українською — і писати) прізвища Rowling чи Palahniuk, чи ставити крапку в кінці підпису зображення або як ставити внутрішні посилання на роки — замість того, щоб займатися власне написанням тексту.

Але дослідники виявили, що потяг редакторів Вікіпедії до сперечання з опонентами приносить більше користі, ніж ви б думали. Адже в результаті зважування аргументів усіх сторін остаточний текст статті має більше шансів наблизитися до того, чому поклоняються усі вікіпедисти — нейтральної точки зору. Шейн Ґрінстейн говорить, що це дає надію: дивовижно, як показне бажання протилежних сторін знищити одна одну призводить до того, що все якраз тримається купи.

І тут головний момент: саме це відрізняє Вікіпедію від інших майданчиків взаємодії користувачів інтернету між собою — у першу чергу, соцмереж на зразок Facebook чи Twitter. У соцмережах люди опиняються замкнені у свою соціальну камеру, де відлунюють власні думки, таким чином тільки зміцнюючи її. Одну й ту ж тему обговорюють тут і там, користувачі зазвичай проходять повз, залишаючи коментарі, але не повертаючись до обговорення. Вікіпедія ж дає змогу виробляти цілісність.

Автор з The Washington Post пропонує уявити, що було б, якби Александр Македонський мав доступ до інтернету. Він міг би загрузнути у Twitter, хвалячись перемогами, що було б сумно. А міг би заснувати Вікіпедію — проект, який уже давно перевершив за кількістю записів історичну Александрійську бібліотеку. І продовжує рости.

%d блогерам подобається це: