У Вікіпедії починається вже третя «Весна європейських народів»

21 березня розпочинається «CEE Spring 2017» — міжнародний конкурс написання у Вікіпедії статей про країни і народи Центральної та Східної Європи. Попри багато спільного в історії і сучасності, мешканці регіону часто мало знають про своїх сусідів, тож конкурс покликаний наповнити Вікіпедію статтями і сприяти порозумінню між націями.

Вікіпедійна «Весна народів» мала великий успіх у 2016 році, було написано близько 9 тисяч статей — це один з найбільших конкурсів статей у Вікіпедії. Особливістю цьогорічного конкурсу є те, що місцем написання статей є 26 мовних розділів Вікіпедії, а предметом — 29 спільнот-організаторів, які можуть представляти як суверенні держави (Україна, Болгарія, Хорватія, Польща, Македонія та інші), так і спільноти чи регіони (наприклад, «Есперантида», кримські татари, башкири).

«У багатьох Вікіпедіях мовами народів Центральної та Східної Європи склалася така ситуація, що є більше статей про далекі краї, ніж про безпосередніх сусідів. Наприклад, у болгарській Вікіпедії є 92 статті про міста Білорусі і 216 статей про міста Англії, площа якої наполовину менша за площу Білорусі. І те саме стосується політики, історії, мистецтва тощо», — говорить Нікола Калчев, один з міжнародних координаторів конкурсу CEE Spring 2017.

Конкурс «CEE Spring 2016» триватиме до 31 травня і передбачає написання статей про природу, суспільство, історію, культуру, науку країн Центральної та Східної Європи. Взяти участь може будь-який зареєстрований користувач Вікіпедії. Писати можна про будь-що, однак локальні організатори в кожній країні склали списки статей, які вони хочуть, щоб було створено іншими мовами — щоб побороти стереотипи і показати, що для них є важливим.

Автори найбільш якісного внеску у кожному мовному розділі Вікіпедії отримають нагороди. Переможці конкурсу в українській та кримськотатарській Вікіпедіях отримають призи від ГО «Вікімедіа Україна», активні учасники отримають заохочувальні призи та сувеніри.

Більше про конкурс та його умови читайте на сайті:
https://ua.wikimedia.org/wiki/CEE_Spring_2017

За детальнішою інформацією звертайтесь:
Віра Моторко,
менеджерка проектів ГО «Вікімедіа Україна»
+380667740499
vira.motorko@wikimedia.org.ua

Опубліковано в категорії: Конкурси, Прес-релізи | Позначки: , | Залишити коментар

Лист Міністру освіти і науки України щодо розвитку Вікіпедії

Прем’єр-міністр України видав доручення про сприяння розвитку Вікіпедії та сестринських проектів, і Міністерство освіти і науки вже надсилає листи. У «Вікімедіа Україна» зібрали наші уявлення про те, як внести Вікіпедію в освіту безболісно і з найбільшим ефектом.

На адресу Міністра освіти і науки Лілії Гриневич було відправлено листа щодо пропозицій ГО «Вікімедіа Україна» з реалізацій заходів на виконання доручення прем’єра: щодо змін до навчальних програм для учнів 8—11 класів для впровадження практики використання Вікіпедії, щодо впровадження пілотного проекту на базі вишів з метою наповнення студентами україномовного розділу Вікіпедії, щодо підготовки Конкурсу наукових фотографій.

Особливу увагу ми приділили резонансу серед освітян через лист МОНу керівникам вищих навчальних закладів, № 1/9-83 «Щодо розвитку україномовного розділу “Вікіпедії”», у якому якому йшлося про залучення на добровільних засадах студентів-магістрів, аспірантів, науково-педагогічних працівників у позаробочий та позанавчальний час до написання та редагування статей україномовного розділу Вікіпедії.

Серед ключових пропозицій це зміна принципу: редагування україномовного розділу Вікіпедії має відбуватися в рамках освітнього процесу як самостійна робота студентів (у простому сенсі — замінити реферати на статті в україномовному розділі Вікіпедії). Це також дотримання принципу: спочатку навчання — потім написання винятково на добровільних засадах. У свою чергу, ми готові запропонувати навчальні тренінги та методичні матеріали.

Серед інших моментів, які пропонуються МОНу: це визначення механізмів та форм офіційного запровадження серед варіативної складової технологій та форм організації навчання можливості написання статей учнями, студентами, аспірантами, а також вчителями та викладачами, а також створення додаткових мотиваційних чинників для них (зарахування як методична, організаційна, наукова робота, врахування при рейтингу тощо).

Сподіваємося, що пані Лілія Гриневич оперативно відреагує на нього і вже найближчим часом відбудеться зустріч у Міністерстві освіти і науки України, під час якої, серед іншого, буде погоджено кроки з виходу із ситуації, яка склалась через згаданий лист МОНу.

Текст листа (натисніть, щоб переглянути повністю, з додатками):

Лист ГО Вікімедіа Україна Міністру освіти і науки України № 035-ОПВ 100317 від 10 березня 2017

Опубліковано в категорії: Наука і освіта, Поточні події, Співпрація з державою | Позначки: , , | Залишити коментар

Зимова Чорногора, або Як ми в лютому ходили у вікіекспедицію

11-15 лютого 2017 року в межах Карпатського національного природного парку відбулась перша у 2017 році Вікіекспедиція «Зимова Чорногора». Як уже зрозуміло з назви, маршрут експедиції проходив Чорногірським хребтом Українських Карпат, а на меті було сходження на усі двохтисячники Чорногори та фотографування зимових ландшафтів як самого хребта, так і сусідніх. Участь в експедиції взяли шестеро учасників.

Підготовка до експедиції почалася ще задовго до виїзду: потрібно було зібрати усе необхідне спорядження для зимових походів, бо Чорногірський хребет не є простим, а за складних погодних умов похід може бути небезпечним для життя. З погодою нам пощастило, але про це згодом. Місяць пошуку у друзів, в магазинах прокату, купівлі усього спорядження — і от в нас є все, що потрібно: кішки, льодоруби, мотузки, карабіни, жумари, сніголавинна лопата та страхувальні системи. Рюкзаки спаковані, тож можна вирушати.

Старт нашої експедиції відбувався з прикордонного КПП у присілку Шибене. До початку підйому на хребет якихось 2 км. Вже під час перших кроків, зроблених по підйому, відчували сильну втому — мабуть тому, що остання поїздка в гори в деяких учасників сталася ще влітку минулого року. Порадувало те, що стежка вже була протоптана, а яскраве сонце дарувало багато тепла.

Попереду 5 км до місця ночівлі на полонині Веснарка, та підйом все не закінчувався. 3,5 години — і ми на полонині. З кожною хвилиною заходу сонця температура повітря опускалась все нижче. В кошарах на полонині був аншлаг, велика кількість туристів розраховувала переночувати саме в цьому місці, щоб зранку вдало штурмувати підйом на перший двохтисячник в нашому списку. Та ми були готові до цього, і без проблем розмістилися у своїх комфортних наметах, почавши готуватись до ночівлі. О 19:00 температура опустилась до -15. Якщо чесно, нас це порадувало, адже це повинна бути найхолодніша ночівля в поході, і спальні мішки з нею спокійно справлялись.

Другий день почався о 7:30. Погода, як і вчора, тішила безхмарним небом, твердим снігом під ногами та приємною прохолодою. Сонце все вище над вершками засніжених дерев, а ми все швидше готувались до виходу. Попереду важкий день і непідкорені вершини, до найближчої з яких гори Піп Іван Чорногірський залишилось всього 6 км. Вершина нас зустрічала важкими затяжними підйомами. Дорога до озера Марічейка була неймовірно красивою… Всипані снігом ялини закривали нам дорогу від палючого сонця, лише окремими острівцями промені здобували перемогу і пригрівали наші голови.

Озеро всією силою боролося з зимовими холодами. Під шаром снігу на озері можна було побачити невеличкий прошарок води, яка ніяк не замерзала. Останні 3 км були найважчими. Сонце зі всіх сил припікало нас то в спину, то в обличчя. За невеликим пагорбом нам нарешті відкрилась вершина з обсерваторією. Останні 400 м ми пролетіли.

Дві години на милування краєвидами, обід, дзвінки додому і друзям, обговорення походу з рятівниками, що цілодобово чергують на вершині — і в 14:45 ми знову в дорогу… До гори Дземброня ми дійшли за 40 хв.

З кожним сантиметром сонце опускалось все нижче і нам було все холодніше продовжувати йти. Прийшла пора обговорити місце ночівлі, а ноги наче тягнули нас вперед. Ми навіть не відчули, як проходили вершину за вершиною і наблизились впритул до гори Мунчел. Сонце практично сховалось за обрій, а ми з максимальною швидкістю закопували наші намети в сніг, готували вечерю. Перед сном зігрілись, випивши по 150 гр глінтвейну. На вулиці -14, а голоси з наметів ще довго не вщухали…

Третій день розпочався не дуже оптимістично. О третій ночі 3:00 на хребті зірвався вітер. Він поривами струшував намети, аж до поки не прийшов час вставати. 8:00 – підйом. Вискочили з наметів, а на небі ні хмаринки. Вітер, то зриваючись, то вщухаючи підсипав нам до сніданку трохи снігу. Підйом на гору Мунчел ми практично не відчули, заряджені енергією і підганяючим нас вітром, дуже швидко покорили вершину. А за нею наш другий двохтисячник, гора Бребенескул. Підйом видався не дуже важким, та все ж таки потратилось багато сил. Всьому виною снігові замети між полями твердого зафірнованого снігу. Місцями глибина заметів сягала пояса, а сніг був настільки спресованим, що тратилось багато зусиль, аби звідти вибратись. Гора Бребенескул порадувала нас чудовими краєвидами і відкрила нам огляд ще на два двохтисячники, що чекали своєї черги. Перед горою Ребра ми вирішили не оминати Гутин Томнатик, як це робить багато туристів і піднятися на нього радіально. 15:45 — ми на вершині. Краса, що нам відкрилась, збивала з ніг.

Звідти було видно все: підкорені і не підкорені нами вершини, що чекали на нас в наступні дні, наче намальований засніжений Свидовець, гострі піки Мармаросів, могутні Горгани, а також в далині виднілись Фаркеу і Михалек, що разом з іншими румунськими вершинами передавали нам вітання. Далі на черзі гора Ребра, швидкий підйом і дуже затяжний спуск аж до озера Несамовите і гори Туркул, що охороняє його красу. Небезпечне ребро перед Туркулом пройдено і ми стаємо на ночівлю о 17:10. Закопались в сніг, приготували смачну кукурудзяну кашу з салом і повлягались спати.

Четвертий ранок вдався не з найкращих. Як на замовлення, цілу ніч навкруги зі сніжними заметами воював вітер, переносячи їх по схилу до наших наметів. Змогли проснутись лише о 8:00. Та навіть і тоді сонця не було видно… Небо перетягнуло темно сірими хмарами, а вітер підривав залишки пухкого снігу і закидав нам в намети кожного разу, коли старались звідти вийти. Збори затянуглись до 12 дня, а погода тільки погіршувалась. Вирішили не чекати змін і йти далі. Крутий підйом до вершини і за 20 хв ми перед першим скалистим уступом. Розділились на дві групи і успішно його обійшли. Ще 20 хв і цілі досягнуто.

Гора Туркул по своєму заворожує. Висота, яку всі звикли обходити влітку, а взимку це зробити неможливо. 15 хвилинний спуск і ми перед двома підйомами: Пожижевська і Брескул. На першій вершині проблем не було, піднялись за півгодини. Але тільки не на Брескулі. Вітер здував з ребра схилу, а підйом був наче вічність. Ближче до вершини гора наче говорила: «Я лиш одна з небагатьох в цьому маршруті, та взяти мене не так вже й легко…» На спуску швидкість вітру по відчуттях перестрибнула в позначку 40м/с. Те відчуття, коли розвертаєшся проти вітру і не можеш вдихнути від тієї сили, що аж запирає дух. Говерла порадувала підйомом, вкритим міцним фірном, і наша група в кішках справилась з ним за 50 хв. Та спуск став пеклом для кожного з нас…

Сильний вітер зривав з гребня, шматки сніжника бомбардували нам лице раз за разом. Кожен метр дороги ми старались вдивлятись в маленький туристичний притулок, що стоїть на схилі і мріяли попити там чаю… Попили, та не довго. Сонце вже практично зайшло, а до КПП ще іти як мінімум годину. 20:00, і ми повечерявши вляглись спати в комфортному будинку на перевалі між Петросом і Говерлою з компанією старших туристів, веселих спогадів і сміху, що не затихав до опівночі.

Приємний ранок у туристичному притулку, чудова сонячна погода за вікном, смачний сніданок і остання вершина в цьому поході… 10:30, і ми вже на маршруті.

Сонце підтопило сніжний покрив, ноги у важкому взутті змішували все в кашу, на кішки налипали сніжні брили, додаючи черевикам зайві кілограми.

Та це нікого не зупиняло, адже Петрос постійно був в полі зору і вабив своєю неприступністю. Перед початком підйому дізнались, що сьогодні туди вдалось піднятись лише одиницям. Яскраве сонце і тепла погода обманом тянула всіх на верх, де їх зустрічав сильний обпікаючий обличчя вітер. Та це стало лише додатковим стимулом. Сходження тривало майже 2 години: порадившись, ми обрали оптимальний маршрут між двома ребрами гори, які захищали нас від вітру, по твердому снігу, що дозволяв без перешкод врубуватись кішками і впиратись льодорубами.

Вітер застав нас вже на останніх 100 метрах підйому, та порівняно з вчорашнім днем він не був настільки сильним, щоб повертати назад. Гору Петрос підкорено; втомлені та щасливі, ми ще довго милувалися пройденою Чорногорою, тикали пальцями, називаючи кожну підкорену вершину і згадуючи, як це було. Попереду лише спуск в Козмещик і дорога додому…

За результатами цієї вікіекспедиції у Вікісховище завантажено 170 зображень, картосхеми маршруту, створено у Вікіпедії статтю про печеру Петрос, а у Вікімандрах — про місто Верховину, покращено понад десяток інших статей. Якщо ви хочете провести подібну експедицію за підтримки Вікімедіа Україна — звертайтеся!  Наша підтримка — ваші зображення і статті у Вікіпедії 🙂

Автор фото — Андрій Угрин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
(Ви можете вільно використовувати ці фото за умови вказання автора і ліцензії)

Опубліковано в категорії: Вікіекспедиції | Позначки: , | Залишити коментар

Ефект Кейлани: як одна людина змінила висвітлення жінок-науковців у Вікіпедії

Чи зусилля Емілі Темпл-Вуд (“Keilana”) та інших редакторів справді змінюють рівень висвітленості жінок-науковців у Вікіпедії — особливо зважаючи на те, що найбільша у світі енциклопедія лише в англомовній версії має 5,4 мільйонів статей? Через рік після появи Емілі в новинах, відповідь — недвозначне «так».

Емілі Темпл-Вуд (Emily Temple-Wood). Автор фото — Віктор Ґріґас/Фонд Вікімедіа, CC BY-SA 3.0.

Майже рік тому у блозі Вікімедіа з’явилася стаття про редакторку Вікіпедії Емілі Темпл-Вуд та її особисте протистояння сексистським тролям. У дописі йшлося про те, як Емілі, студентка-медик Середньозахідного університету, що редагує Вікіпедію під ніком Keilana, вирішила створювати статтю у Вікіпедії про жінку-науковця кожного разу, коли отримує листа від переслідувача.

Відгуки ЗМІ вражали: про неї і її надихаючий проект написали BBC News, Buzzfeed, Guardian, Washington Post, Nautilus, Huffington Post, Jezebel та багато інших медіа-видань. У Backchannel вийшла минулого місяця.

Емілі Темпл-Вуд була вражена цьому розголосу. Вона була зайнята останнім семестром навчання і не сподівалася, що її історія облетить світ. «Писати про науковиць — це, здавалося, таке рідкісне зацікавлення, що усім байдуже», — каже вона. «А потім моє життя перетворилося на одночасне робіння багатьох речей: я відповідала на дзвінки репортерів між парами і лабораторними, затіняла докторів і намагалась привести все до ладу перед подальшим навчанням».

Але вона одразу ж згадує про інших людей, які так само працюють над подоланням гендерного розриву в англомовній Вікіпедії, де біографії жінок становлять лише 17% усіх біографій. Темпл-Вуд допомогла заснувати вікіпроект Жінки-науковці (WikiProject Women scientists), зусилля якого присвячені достатньому висвітленню цих значущих жінок у Вікіпедії.

Розі Стівенсон-Ґуднайт (третя зліва) разом з Емілі Темпл-Вуд та іншими учасницями конференції Вікімедіа 2016. Автор фото — Закарі Маккун/Фонд Вікімедіа, CC BY-SA 4.0.

Подруга Темпл-Вуд, Розі Стівенсон-Ґуднайт (Rosie Stephenson-Goodknight), котра разом з Емілі отримала нагороду Вікіпедист року 2016, допомогла заснувати Women in Red. Цей проект присвячений перетворенню «червоних посилань» (посилання на статті, яких ще немає) на сині у процесі створення статей про жінок — і так уже було створено 37 тисяч статей, яких досі не було в англомовній Вікіпедії.

Це число вражає. Але чи робота Емілі Темпл-Вуд, навіть у поєданні з зусиллями багатьох інших редакторів, справді відчутно змінює ситуацію з висвітленням науковиць у Вікіпедії, зважаючи на те, що лише в англомовній Вікіпедії зараз 5,4 мільйонів статей?

Через рік після появи у новинах, відповідь — недвозначне «так».

———

Аарон Гефейкер, головний дослідник Фонду Вікімедіа, експериментував з різними способами виміряти рівень розкриття контенту у Вікіпедії. «Зазвичай ми вимірюємо зростання Вікіпедії кількістю статей, але дуже важливо, щоб ми також брали до уваги повноту цих статей», — зауважує Гефейкер. — «Мати Вікіпедію, повну напівнаписаних статей, не так цінно, як Вікіпедію, де всі статті добротні й високоякісні».

Він розробив стратегію, яка використовує штучний інтелект, що навчається способам оцінки якості Вікіпедії, заповнюючи пробіли в ручних оцінках (див. пов’язаний звіт про стратегію моделювання). «Результатом є те, що ми можемо бачити чіткі тренди, як і де Вікіпедія зростає кількісно та якісно», — говорить він.

Коли Гефейкер порівняв зростання статей про науковиць з рештою Вікіпедії, то виявив вражаючу тенденцію. Можна чітко побачити, як збільшувався гендерний розрив у біографіях науковців з 2002 по 2013 рік. Упродовж цього десятиріччя статті про жінок у науці залишалися далеко позаду решти енциклопедії.

А потім Емілі Темпл-Вуд та плеяда її колег сформували проекти і почали працювати — і видно раптовий і значний зсув. До 2014 року вони скоротили розрив і не зупинилися на цьому — на графіку чітко видно, що якість статей про жінок-науковців вже на півкроку вища за якість решти енциклопедії, і цей тренд не збирається сповільнюватися.

По осі x — час, по осі y — гендерний розрив щодо жінок-науковців. Позначено дві події: започаткування Кейланою статті про Енн Бішоп і заснування вікіпроекту Жінки-науковці

Для Темпл-Вуд, чиє життя зосереджене зараз на навчанні в медичному університеті, вікіпроекти Жінки-науковці та Жінки в червоному — доказ правоти. «Група людей, що йдуть своїм шляхом, крок за кроком, можуть змінити все. Ми запустили процес у 2013, і він далі крутиться: частка біографій про жінок зросла з 14 до 17%, це дивовижно».

Для тих, хто стикається з онлайн-переслідуванням, як і вона, Емілі Темпл-Вуд говорить, що перемогти сексистів неможливо — але «вам варто постаратися, щоб вони не вплинули на вас, і створення статей про науковиць — це те, як я це роблю». Серед прикладів впертого сексизму, Емілі наводить ситуації, коли її запитували, чи це через секс із впливовими чоловіками вона отримала місце в медичному університеті або стала Вікіпедистом року. «Але я та, хто змінює світ», — говорить вона. — «Я залишаю слід. Я та інші люди у цих проектах разом проливаємо світло на цих дивовижних і прекрасних жінок».

Гефейкер назвав ці зміни «ефектом Кейлани», за ніком користувача, під яким Емілі пише у Вікіпедії. Це не просто дані; це оцінні дані від штучного інтелекту, що покращує Вікіпедію кожного дня. І оцінюються не просто статті, а вплив.

Те, що надихало читачів у Міжнародний день жінок минулого року, не було просто символічним. Це реальні зміни. Одна з багатьох мантр вікімедійного руху — «кожне редагування має значення».

Робота Емілі має значення, вона, як дзюдоїстка, перетворює отримані нападки на позитив, який можна поміряти, довести і взяти за приклад. Це не символіка, це все насправді.

Ви можете допомогти Вікіпедії привернути увагу до гендерного розриву, вподобавши сторінку Вікіпедії у Facebook, де впродовж березня відбувається кампанція Місяць історії жінок. Ви можете додати на основну світлину профілю рамку “I (love) Women’s History” і засвідчити свою підтримку!

Джерело: Ed Erhart, Jeff Elder, How a feminist stood up to trolls and measurably changed Wikipedia’s coverage of women scientists, Блог Вікімедіа

Опубліковано в категорії: Аналітика, Закордонний досвід, Наука і освіта, Особистості | Позначки: , , | Залишити коментар

Звіт вікізустрічі з Мар’яном Довгаником

18 лютого в читальному залі Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки відбулася вікізустріч з уродженцем Тернополя, відомим вікіпедистом Мар’яном Довгаником, на яку прийшли бібліотекарі та читачі книгозбірні, представники кількох тернопільських інтернет-ЗМІ, вікіпедисти Микола Василечко та Антон Марчевський. Зустріч була зорганізована до 10-річного ювілею, адже саме 14 лютого 2007 року Мар’ян уперше створив статтю у Вікіпедії під псевдонімом Tomahiv (згодом змінив нік на MaryankoD). За час редагування досяг рекордної кількості започаткованих статей з поміж усіх вікіпедистів — більше 34 800.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021952

Зустріч розпочала завідувачка сектору періодики Наталія Крещик, яка представила Мар’яна Довганика короткою довідкою із життєпису та вікіздобутками. Далі почалося спілкування без попередньої підготовки, тому бесіда була жвавою і дискусійною.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021932

Розповідаючи про власні спонукальні мотиви редагування статей, Мар’ян зазначив, що вперше про Вікіпедію він дізнався в 13 років від старшого брата. Проект його зацікавив, зокрема тим, що його може редагувати будь-хто, і не тільки редагувати, а й стати адміністратором. На той час доступ до Інтернету був дещо обмежений, але через два роки в нього з’явилася можливість редагувати Вікіпедію і вже за півроку активного редагування став адміністратором. Завдяки сайту Верховної ради вдалося започаткувати чимало статей про населені пункти України. Пізніше інформацію брав з регіональних енциклопедій та довідників. Їздив на велосипеді південним Поділлям і Волинню, фотографував, зокрема, дерев’яні храми.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021977

Далі Мар’ян розповів про основні засади Вікіпедії, редагування окремих сторінок, про спільноту та голосування, про захист сторінок і блокування та інші особливості роботи адміністраторів, патрульних та користувачів. Відповідаючи на питання учасників вікізустрічі, він зазначив, що не довіряти Вікіпедії не має підстав, якщо в статті є посилання на джерела, навівши як приклад статтю про Тернопільську область, яка завдяки його зусиллям потрапила в перелік вибраних.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021980

Учасники вікізустрічі дискутували й на інші вікіпедійні теми, зокрема, щодо авторських прав, значимості осіб, завантаження світлин.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021942

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021967

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Антон Марчевський поділився власним досвідом щодо порушення його авторських прав Національним банком України, який без дозволу автора використав сюжет світлини для ескізу монети.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17021969

Потім кілька учасників вікізустрічі пробували свої сили в редагуванні Вікіпедії за настановами Мар’яна.

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17022018

Тернопіль - Вікізустріч із Мар'яном Довгаником у ТОУНБ - 17022020

Насамкінець працівники бібліотеки висловили побажання проводити віківишколи й надалі, як для бібліотекарів обласної наукової книгозбірні, так і для методистів районних книгозбірень. Отже тернопільські вікізустрічі та віківишколи триватимуть.

Зі сторінки користувача:

Мар’ян Ярославович Довганик народився 19 вересня 1991 року в місті Тернополі. Онук українського громадсько-політичного діяча, голови братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», вояка УПА Петра Касінчука. Закінчив тернопільську школу № 3, навчався у Львівському університеті імені Івана Франка на японській філології.
У 2015—2016 роках був одним із двох довготермінових міжнародних волонтерів від України на Світовому Дні Молоді. Представляв Україну на цьому фестивалі.
Від жовтня 2016 працює журналістом в Українському католицькому університеті.
У Вікіпедії з лютого 2007 року під псевдонімом Tomahiv, згодом змінив його на MaryankoD. У вікі-життя прийшов ще школярем завдяки старшому брату Петрові.
Перше редагування — у статті Українська мова, перша стаття — Сполучник. З червня 2007 — адміністратор. Один із трьох бюрократів Української Вікіпедії.
Створив вікіпроект «Тернопільщина», загалом, багато працював для створення і наповнення статей про Тернопільську область. Саму статтю Тернопільська область вивів у вибрані. Це єдина область, про яку є вибрана стаття. Також про суміжну тему — Наддністрянський говір — написав добру статтю. За свою роботу у Вікіпедії нагороджений медаллю «20 років незалежності України» за визначний внесок у розвиток Вікіпедії. Станом на 1 лютого 2017 року створив 34867 статей, загальна кількість редагувань — більше 170 000, в укрвікі — більше 138 000.

Підготував Микола Василечко
Світлини автора

Опубліковано в категорії: Особистості, Поточні події, Публічні заходи | Позначки: , , | Залишити коментар

Початок співпраці із Затурцівським меморіальним музеєм В’ячеслава Липинського

Для мене знайомство із українським політичним діячем доби визвольних змагань, істориком та теоретиком українського консерватизму В’ячеславом Липинським відбулося несподівано та рішуче. До цього я не знав, чи є в Україні музей, присвячений його життю і діяльності, не знав, чи згадується він в інституціях так само, як Михайло Грушевський, Леся Українка, Микола Лисенко та інші, чи ні.

Улюблена й завжди потужна Вікіпедія змусила замислитись над тим, що стаття про В’ячеслава Липинського зовсім незначно представлена у багатомовній вільній енциклопедії й існує лише у 4 мовних розділах. Стаття англійською не вражає, ба навіть українська мене ледь задовольняє. Для діяча такого рівня — це несправедливо. Стаття про Михайла Грушевського натомість існує у 23 мовних розділах Вікіпедії. Розумію, що з Михайлом Грушевським ми зуміли познайомитися після відновлення незалежності. А от з Липинським склалося інакше… Хоча його погляди гостріші; це постать Чесності, Авторитету, Шляхетності.

Звісно, в інтернеті можна знайти праці Липинського, а також роботи, йому присвячені. Але той факт, що творча спадщина цього діяча видається з приватних коштів, змусив задуматись над його особистістю ще більше. Може, це прозвучить дивно, але схоже, до його поглядів ще слід нашій еліті та інтелігенції ще слід дорости. Хоча краще б це сталося пошвидше. Читати далі

Опубліковано в категорії: Вікітижні, Проекти з партнерами | Позначки: , , , | 1 коментар

Зареєстровано ерзянську юзер-групу

Wikimedians of Erzya language User Group logo en

Нещодавно Вікімедійний рух отримав поповнення у своїх лавах. Одним з таких поповнень стало визнання Групи користувачів «Ерзянськомовні Вікімедійці».

Основними цілями новоствореної групи є розвиток Вікіпедії ерзянською мовою, розвиток тематики регіонів, де компактно проживає народ ерзя та популяризація Вікімедійних проектів у згаданих регіонах.
Ерзя є одним з угро-фінських народів, що компактно проживають на території Республіки Мордовія та суміжних регіонах Російської Федерації. Ерзянська мова є лише однією з трьох офіційних у Мордовії, а кількість її носіїв у світі становить близько півмільйона.

Враховуючи ті труднощі, з якими сьогодні зіштовхуються носії мови задля її збереження та розвитку, особливо приємно вітати волонтерів зі створенням та визнанням групи користувачів.
«Ерзянськомовні Вікімедійці» стала другою визнаною Фондом Вікімедіа юзер-групою, після башкирської, завданням яких є розвиток регіональних мов, що поширені на території Російської Федерації. Ерзянськомовні волонтери раніше неодноразово брали участь у Вікі-семінарах фіно-угорських мов, регіональних конференціях та інших заходах.

Насамкінець, слід згадати про ерзянську Вікіпедію. Зараз там поки дуже мало статей, але хочеться сподіватися, що створення групи користувачів дасть поштовх до кращого наповнення ерзянськомовного контенту. Ви теж можете долучитися та оживити проект, підкинувши пару лопат (тобто статей ), наприклад, написавши про регіони України за прикладом існуючих статей чи про щось інше.

Вітаємо ерзянських вікіпедистів та бажаємо подальшого успіху їм у волонтерській роботі на благо розвитку вільних знань, збереження та розвитку ерзянської мови!

Опубліковано в категорії: Закордонний досвід, Поточні події | Залишити коментар
%d блогерам подобається це: