Кожного дня по статті у Вікіпедію про жінку? Спробуйте!

Що коли взяти два або три проекти і звести їх разом? Якщо мова йде про Вікіпедію, то результат завжди цікавий.

Один з найцікавіших кросоверів квітня у світі Вікіпедії — 100wikidays/CEE women. Рецепт такий:

100wikidays, 1 шт. Це персональний виклик, який кидає собі дописувач Вікіпедії: створювати статтю кожного дня впродовж 100 днів підряд. Нещодавно сумарна кількість статей усіх учасників виклику перевалила за 10 тисяч (sic!). У всіх би було таке хобі 😉

Wikimedia CEE Spring, 1 шт. Це конкурс статей про народи Центральної та Східної Європи, який триває прямо зараз і до 31 травня. Між іншим, вікіпедисти з цього регіону дуже дружні між собою, і не в останню чергу завдяки написанню статей одні про одних. (До речі, а ви берете участь? Є конкус — є призи ;)).

Проекти, присвячені висвітленню спадщини жінок, за смаком. Рекомендується — Women in Red. Це проект, який має на меті зробити всі «червоні посилання» на ще не написані статті про жінок «синіми», тобто написаними.

Отримуємо новий виклик для тих, хто хоче писати статті про видатних жінок з Центральної та Східної Європи і знати, що це заняття приносить користь. Випікати недовго, бо час іде, — а Вікіпедія саму себе не напише. 😉

За посиланням ви знайдете перелік імен, на які рекомендовано звернути увагу. Не обов’язково писати сто днів підряд, але якщо ви започаткуєте хоча б 10 статей, організаторка цього «вікізабігу» Вася Атанасова з Болгарії обіцяє надіслати вам особливу листівку зі справжньою поштовою маркою Вікіпедії на ній.

Спробуєте свої сили? А давайте! Ми точно знаємо, що серед читачів і редакторів Вікіпедії є ті, кому це не просто під силу, а особливий вид задоволення 🙂

Women

Оприлюднено в Вікітижні, Поточні події | Позначки: , , , | Залишити коментар

АНОНС: Нагородження переможців Місяця Тернополя та відкриття виставки

8 квітня у Тернопільському краєзнавчому музеї відбудеться нагородження переможців «Місяця Тернополя» та відкриття фотовиставки конкурсів «Вікі любить Землю» і «Вікі любить пам’ятки».

 Парафіяльний костел у Тернополі1—31 березня у Вікіпедії проходив «Місяць Тернополя»  з метою створення та покращення статей у Вікіпедії про Тернопіль та все, що з ним пов’язано.

Протягом акції спільнописання було створено 367 статей,  поліпшено 117 статей, створено 42 категорії, завантажено 90 світлин, додано кілька видань до Вікіджерел.

8 квітня вікіпедистів-переможців у номінаціях «За найповнішу статтю про вулицю міста», «За найповнішу статтю про пам’ятку культурної спадщини», «За найповнішу статтю про особистість, котра пов’язана з Тернополем», «За найкращу світлину Тернополя» нагородять  дипломами та сувенірами відВікімедіа Україна та Тернопільської міської ради.

Водночас у виставковій залі музею буде відкрито виставку світлин, що перемогли в конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю». Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями в номінаціях  «Найкраще фото конкурсу» та «Найкраще фото області» у 2016 році. Всього 34 світлини 21 автора, як професіоналів, так і аматорів. Початок о 12:00.

Подія у Facebook

 

Оприлюднено в Анонси, Конкурси, Оголошення, Публічні заходи | Залишити коментар

Чим ви можете допомогти В’ячеславу Липинському і Вікіпедії

5 квітня (за старим стилем) 2017 року виповнюється 135 років від дня народження українського мислителя, історика, політолога, соціолога, громадського й політичного та державного діяча, «батька» українського консерватизму та монархізму — В’ячеслава Липинського.

В’ячеслав Липинський — особистість загадкова та проігнорована сучасною популяризацією з боку України та світу. Перші кроки до виправлення цієї ситуації здійснені за допомогою конкурсу CEE Spring 2017, де Липинський включений до переліку статей до написання вікіпедистами з сусідніх країн.

Василь Кучабський поставив В’ячеслава Липинського в один ряд із Богданом Хмельницьким і Тарасом Шевченком. Але якщо діяння останніх двох широковідомі і їх уже не вистачає для оновлення сучасного українського національного життя, то сприйняття В’ячеслава Липинського тільки починається.

І ми згодні з тим, що слід пізнавати кожного шанованого діяча.

Від того й запрошує спробувати свої сили у написанні статей щодо його життя та робіт у Вікіпедії — а також вичитці робіт у Вікіджерелах. До уваги буде братися й участь в інших сестринських проектах.

З 5 по 20 квітня 2017 року у Вікіпедії проводиться «Тиждень В’ячеслава Липинського». На сторінці тижня є перелік статей у Вікіпедії, запропонованих до написання, та індексів праць у Вікіджерелах, тож все, що вам треба — просто обрати те, до чого належить серце.

Долучившись до редагування дотичних сторінок Вікіпедії та інших вікіпроектів ви привітаєте Липинського та спробуєте його пізнати. До того ж, це гарна можливість отримати чудові книжки, присвячені В’ячеслава Липинського та його поглядів.

Якщо є якісь запитання — пишіть коментарі або звертайтеся до нас будь-яким зручним чином.

Почніть цей шлях з нами!

Тиждень В'ячеслава Липинського у Вікіпедії

Оприлюднено в Вікітижні, Поточні події | Позначки: , , | 2s коментарів

Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію

Державне підприємство «Національне газетно-журнальне видавництво», підпорядковане Міністерству культури України, спільно з редакціями газет «Культура і життя» та «Кримська світлиця» надало дозвіл на публікацію усіх випусків цих газет з часу заснування під вільною ліцензією «Creative Commons. Із Зазначенням Авторства 3.0 Неадаптована».
Culture and life, 12-2017
Про це говоритимуть 28 березня о 15-00 на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі генеральний директор Національного газетно-журнального видавництва Андрій Щекун, головний редактор газети «Культура і життя» Євген Букет, головний редактор газети «Кримська світлиця» Віктор Мержвинський і голова правління громадської організації «Вікімедіа Україна» Ілля Корнійко.

Газета «Культура і життя», що висвітлює події в галузі культури, видається з 7 жовтня 1923 року і є одним із найстаріших друкованих видань України. «Кримська світлиця» — всеукраїнська загальнополітична і літературно-художня газета, що видавалася в Криму з 31 грудня 1992 року. З липня 2016 року видається в Києві кримчанами-переселенцями.

Починаючи з № 12 за 24 березня 2017 року у вихідних даних друкованої версії газети «Культура і життя» зазначено ліцензування CC BY. Таким чином «Культура і життя» стала першим в Україні і одним із перших у світі друкованим засобом масової інформації, що видається під ліцензією Creative Commons.

«„Культура і життя“ є одним із найавторитетніших культурологічних часописів в Україні. Ми прагнемо відкритості і якнайширшого розповсюдження інформації про події українського культурного життя в світі. Як редактор української Вікіпедії із майже 10-річним стажем, я розумію, що в сучасному світі вільній інтернет-енциклопедії належить особливе місце. Також я розумію, що Вікіпедія потребує якісного контенту, створеного фахівцями. Саме тому, як головний редактор „Культури і життя“, я ініціював її перехід на ліцензування, яке дозволить без втрат і порушень прав авторів поширювати інформацію про найбільш значущі події в царині культури України», — зазначив головний редактор газети «Культура і життя» Євген Букет.

«Державне підприємство „Національне газетно-журнальне видавництво“ видає україномовні видання культурологічного спрямування, кожне з яких є найвпливовішим і значущим медіа на ринку ЗМІ України, що має власну унікальну добірку інформації, яка не має аналогів ані в цифровому середовищі, ані в рамках інших друкованих видань. І надзвичайно важливо є те, що необхідно цю інформацію донести до міжнародної спільноти, надати можливість вільного використання матеріалів друкованих видань для суспільства згідно з міжнародним права. Важливо, що такий перший крок вже зроблено редакціями газет „Культура і життя“ та „Кримська Світлиця“. Очевидно, що це правильний шлях інтеграції в міжнародну спільноту», — сказав генеральний директор Національного газетно-журнального видавництва Андрій Щекун.

KS-12-2017

«Газета „Кримська світлиця“ стала провідним друкованим виданням у висвітленні головних подій з життя українського Криму. Після анексії півострова Російською Федерацією в системі роботи газети відбулися істотні зміни, унеможливлюється її нормальне функціонування на окупованій території. Вільне ліцензування газети дає передумови для поширення новин про український Крим у світовому інформаційному просторі», — зауважив головний редактор газети «Кримська світлиця» Віктор Мержвинський.

«Українська Вікіпедія є одним із найпопулярніших сайтів України, маючи близько 50 мільйонів переглядів на місяць. Вікіпедії існують майже 300 мовами світу, маючи сукупно 44 мільйони статей усіма мовами. Використання вільної ліцензії „Creative Commons“ дозволить використовувати фотоматеріали та спростить використання текстів із газет у вікіпроектах. Це сприятиме поширенню та популяризації знань про Україну та її культуру», — підсумував голова правління громадської організації «Вікімедіа Україна» Ілля Корнійко.

Довідково

«Вікімедіа Україна» — громадська організація, заснована 2009 року, регіональне відділення «Фонду Вікімедіа» в Україні. Займається популяризацією та підтримкою проектів Вікімедіа, найвідомішим серед яких є вільна інтернет-енциклопедія Вікіпедія, через проведення різноманітних заходів: віківишколів, конференцій, конкурсів статей і фотографій тощо.

Державне підприємство «Національне газетно-журнальне видавництво» засноване у 1990 році як «Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури і туризму України». У 1990—2009 до видавництва увійшли культурологічні та науково-популярні видання, засновником або співзасновником яких виступало Міністерство культури України, а саме: журнали «Музика», «Пам’ятки України», «Театрально-концертний Київ», «Український театр», «Українська культура» і газети «Культура і життя» та «Кримська Світлиця». У 2010 з нагоди 20 річниці від заснування Указом Президента України видавництву наданий статус національного.

«Культура і життя» — загальнодержавна українська щотижнева газета. Засновники видання — Міністерство культури України, Центральний комітет профспілки працівників культури України, трудовий колектив редакції. Заснована в Харкові 7 жовтня 1923 року під назвою «Література, наука і мистецтво». Сучасна назва «Культура і життя» — з 3 травня 1965 року.

Кримська світлиця — всеукраїнська загальнополітична і літературно-художня газета, що видається з 31 грудня 1992 року. Засновники газети Міністерство культури і туризму України, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Державне підприємство «Національне газетно-журнальне видавництво».

Оприлюднено в Прес-релізи, Співпрація з державою | Залишити коментар

У Вікіпедії починається вже третя «Весна європейських народів»

21 березня розпочинається «CEE Spring 2017» — міжнародний конкурс написання у Вікіпедії статей про країни і народи Центральної та Східної Європи. Попри багато спільного в історії і сучасності, мешканці регіону часто мало знають про своїх сусідів, тож конкурс покликаний наповнити Вікіпедію статтями і сприяти порозумінню між націями.

Вікіпедійна «Весна народів» мала великий успіх у 2016 році, було написано близько 9 тисяч статей — це один з найбільших конкурсів статей у Вікіпедії. Особливістю цьогорічного конкурсу є те, що місцем написання статей є 26 мовних розділів Вікіпедії, а предметом — 29 спільнот-організаторів, які можуть представляти як суверенні держави (Україна, Болгарія, Хорватія, Польща, Македонія та інші), так і спільноти чи регіони (наприклад, «Есперантида», кримські татари, башкири).

«У багатьох Вікіпедіях мовами народів Центральної та Східної Європи склалася така ситуація, що є більше статей про далекі краї, ніж про безпосередніх сусідів. Наприклад, у болгарській Вікіпедії є 92 статті про міста Білорусі і 216 статей про міста Англії, площа якої наполовину менша за площу Білорусі. І те саме стосується політики, історії, мистецтва тощо», — говорить Нікола Калчев, один з міжнародних координаторів конкурсу CEE Spring 2017.

Конкурс «CEE Spring 2016» триватиме до 31 травня і передбачає написання статей про природу, суспільство, історію, культуру, науку країн Центральної та Східної Європи. Взяти участь може будь-який зареєстрований користувач Вікіпедії. Писати можна про будь-що, однак локальні організатори в кожній країні склали списки статей, які вони хочуть, щоб було створено іншими мовами — щоб побороти стереотипи і показати, що для них є важливим.

Автори найбільш якісного внеску у кожному мовному розділі Вікіпедії отримають нагороди. Переможці конкурсу в українській та кримськотатарській Вікіпедіях отримають призи від ГО «Вікімедіа Україна», активні учасники отримають заохочувальні призи та сувеніри.

Більше про конкурс та його умови читайте на сайті:
https://ua.wikimedia.org/wiki/CEE_Spring_2017

За детальнішою інформацією звертайтесь:
Віра Моторко,
менеджерка проектів ГО «Вікімедіа Україна»
+380667740499
vira.motorko@wikimedia.org.ua

Оприлюднено в Конкурси, Прес-релізи | Позначки: , | Залишити коментар

Лист Міністру освіти і науки України щодо розвитку Вікіпедії

Прем’єр-міністр України видав доручення про сприяння розвитку Вікіпедії та сестринських проектів, і Міністерство освіти і науки вже надсилає листи. У «Вікімедіа Україна» зібрали наші уявлення про те, як внести Вікіпедію в освіту безболісно і з найбільшим ефектом.

На адресу Міністра освіти і науки Лілії Гриневич було відправлено листа щодо пропозицій ГО «Вікімедіа Україна» з реалізацій заходів на виконання доручення прем’єра: щодо змін до навчальних програм для учнів 8—11 класів для впровадження практики використання Вікіпедії, щодо впровадження пілотного проекту на базі вишів з метою наповнення студентами україномовного розділу Вікіпедії, щодо підготовки Конкурсу наукових фотографій.

Особливу увагу ми приділили резонансу серед освітян через лист МОНу керівникам вищих навчальних закладів, № 1/9-83 «Щодо розвитку україномовного розділу “Вікіпедії”», у якому якому йшлося про залучення на добровільних засадах студентів-магістрів, аспірантів, науково-педагогічних працівників у позаробочий та позанавчальний час до написання та редагування статей україномовного розділу Вікіпедії.

Серед ключових пропозицій це зміна принципу: редагування україномовного розділу Вікіпедії має відбуватися в рамках освітнього процесу як самостійна робота студентів (у простому сенсі — замінити реферати на статті в україномовному розділі Вікіпедії). Це також дотримання принципу: спочатку навчання — потім написання винятково на добровільних засадах. У свою чергу, ми готові запропонувати навчальні тренінги та методичні матеріали.

Серед інших моментів, які пропонуються МОНу: це визначення механізмів та форм офіційного запровадження серед варіативної складової технологій та форм організації навчання можливості написання статей учнями, студентами, аспірантами, а також вчителями та викладачами, а також створення додаткових мотиваційних чинників для них (зарахування як методична, організаційна, наукова робота, врахування при рейтингу тощо).

Сподіваємося, що пані Лілія Гриневич оперативно відреагує на нього і вже найближчим часом відбудеться зустріч у Міністерстві освіти і науки України, під час якої, серед іншого, буде погоджено кроки з виходу із ситуації, яка склалась через згаданий лист МОНу.

Текст листа (натисніть, щоб переглянути повністю, з додатками):

Лист ГО Вікімедіа Україна Міністру освіти і науки України № 035-ОПВ 100317 від 10 березня 2017

Оприлюднено в Наука і освіта, Поточні події, Співпрація з державою | Позначки: , , | Залишити коментар

Зимова Чорногора, або Як ми в лютому ходили у вікіекспедицію

11-15 лютого 2017 року в межах Карпатського національного природного парку відбулась перша у 2017 році Вікіекспедиція «Зимова Чорногора». Як уже зрозуміло з назви, маршрут експедиції проходив Чорногірським хребтом Українських Карпат, а на меті було сходження на усі двохтисячники Чорногори та фотографування зимових ландшафтів як самого хребта, так і сусідніх. Участь в експедиції взяли шестеро учасників.

Підготовка до експедиції почалася ще задовго до виїзду: потрібно було зібрати усе необхідне спорядження для зимових походів, бо Чорногірський хребет не є простим, а за складних погодних умов похід може бути небезпечним для життя. З погодою нам пощастило, але про це згодом. Місяць пошуку у друзів, в магазинах прокату, купівлі усього спорядження — і от в нас є все, що потрібно: кішки, льодоруби, мотузки, карабіни, жумари, сніголавинна лопата та страхувальні системи. Рюкзаки спаковані, тож можна вирушати.

Старт нашої експедиції відбувався з прикордонного КПП у присілку Шибене. До початку підйому на хребет якихось 2 км. Вже під час перших кроків, зроблених по підйому, відчували сильну втому — мабуть тому, що остання поїздка в гори в деяких учасників сталася ще влітку минулого року. Порадувало те, що стежка вже була протоптана, а яскраве сонце дарувало багато тепла.

Попереду 5 км до місця ночівлі на полонині Веснарка, та підйом все не закінчувався. 3,5 години — і ми на полонині. З кожною хвилиною заходу сонця температура повітря опускалась все нижче. В кошарах на полонині був аншлаг, велика кількість туристів розраховувала переночувати саме в цьому місці, щоб зранку вдало штурмувати підйом на перший двохтисячник в нашому списку. Та ми були готові до цього, і без проблем розмістилися у своїх комфортних наметах, почавши готуватись до ночівлі. О 19:00 температура опустилась до -15. Якщо чесно, нас це порадувало, адже це повинна бути найхолодніша ночівля в поході, і спальні мішки з нею спокійно справлялись.

Другий день почався о 7:30. Погода, як і вчора, тішила безхмарним небом, твердим снігом під ногами та приємною прохолодою. Сонце все вище над вершками засніжених дерев, а ми все швидше готувались до виходу. Попереду важкий день і непідкорені вершини, до найближчої з яких гори Піп Іван Чорногірський залишилось всього 6 км. Вершина нас зустрічала важкими затяжними підйомами. Дорога до озера Марічейка була неймовірно красивою… Всипані снігом ялини закривали нам дорогу від палючого сонця, лише окремими острівцями промені здобували перемогу і пригрівали наші голови.

Озеро всією силою боролося з зимовими холодами. Під шаром снігу на озері можна було побачити невеличкий прошарок води, яка ніяк не замерзала. Останні 3 км були найважчими. Сонце зі всіх сил припікало нас то в спину, то в обличчя. За невеликим пагорбом нам нарешті відкрилась вершина з обсерваторією. Останні 400 м ми пролетіли.

Дві години на милування краєвидами, обід, дзвінки додому і друзям, обговорення походу з рятівниками, що цілодобово чергують на вершині — і в 14:45 ми знову в дорогу… До гори Дземброня ми дійшли за 40 хв.

З кожним сантиметром сонце опускалось все нижче і нам було все холодніше продовжувати йти. Прийшла пора обговорити місце ночівлі, а ноги наче тягнули нас вперед. Ми навіть не відчули, як проходили вершину за вершиною і наблизились впритул до гори Мунчел. Сонце практично сховалось за обрій, а ми з максимальною швидкістю закопували наші намети в сніг, готували вечерю. Перед сном зігрілись, випивши по 150 гр глінтвейну. На вулиці -14, а голоси з наметів ще довго не вщухали…

Третій день розпочався не дуже оптимістично. О третій ночі 3:00 на хребті зірвався вітер. Він поривами струшував намети, аж до поки не прийшов час вставати. 8:00 – підйом. Вискочили з наметів, а на небі ні хмаринки. Вітер, то зриваючись, то вщухаючи підсипав нам до сніданку трохи снігу. Підйом на гору Мунчел ми практично не відчули, заряджені енергією і підганяючим нас вітром, дуже швидко покорили вершину. А за нею наш другий двохтисячник, гора Бребенескул. Підйом видався не дуже важким, та все ж таки потратилось багато сил. Всьому виною снігові замети між полями твердого зафірнованого снігу. Місцями глибина заметів сягала пояса, а сніг був настільки спресованим, що тратилось багато зусиль, аби звідти вибратись. Гора Бребенескул порадувала нас чудовими краєвидами і відкрила нам огляд ще на два двохтисячники, що чекали своєї черги. Перед горою Ребра ми вирішили не оминати Гутин Томнатик, як це робить багато туристів і піднятися на нього радіально. 15:45 — ми на вершині. Краса, що нам відкрилась, збивала з ніг.

Звідти було видно все: підкорені і не підкорені нами вершини, що чекали на нас в наступні дні, наче намальований засніжений Свидовець, гострі піки Мармаросів, могутні Горгани, а також в далині виднілись Фаркеу і Михалек, що разом з іншими румунськими вершинами передавали нам вітання. Далі на черзі гора Ребра, швидкий підйом і дуже затяжний спуск аж до озера Несамовите і гори Туркул, що охороняє його красу. Небезпечне ребро перед Туркулом пройдено і ми стаємо на ночівлю о 17:10. Закопались в сніг, приготували смачну кукурудзяну кашу з салом і повлягались спати.

Четвертий ранок вдався не з найкращих. Як на замовлення, цілу ніч навкруги зі сніжними заметами воював вітер, переносячи їх по схилу до наших наметів. Змогли проснутись лише о 8:00. Та навіть і тоді сонця не було видно… Небо перетягнуло темно сірими хмарами, а вітер підривав залишки пухкого снігу і закидав нам в намети кожного разу, коли старались звідти вийти. Збори затянуглись до 12 дня, а погода тільки погіршувалась. Вирішили не чекати змін і йти далі. Крутий підйом до вершини і за 20 хв ми перед першим скалистим уступом. Розділились на дві групи і успішно його обійшли. Ще 20 хв і цілі досягнуто.

Гора Туркул по своєму заворожує. Висота, яку всі звикли обходити влітку, а взимку це зробити неможливо. 15 хвилинний спуск і ми перед двома підйомами: Пожижевська і Брескул. На першій вершині проблем не було, піднялись за півгодини. Але тільки не на Брескулі. Вітер здував з ребра схилу, а підйом був наче вічність. Ближче до вершини гора наче говорила: «Я лиш одна з небагатьох в цьому маршруті, та взяти мене не так вже й легко…» На спуску швидкість вітру по відчуттях перестрибнула в позначку 40м/с. Те відчуття, коли розвертаєшся проти вітру і не можеш вдихнути від тієї сили, що аж запирає дух. Говерла порадувала підйомом, вкритим міцним фірном, і наша група в кішках справилась з ним за 50 хв. Та спуск став пеклом для кожного з нас…

Сильний вітер зривав з гребня, шматки сніжника бомбардували нам лице раз за разом. Кожен метр дороги ми старались вдивлятись в маленький туристичний притулок, що стоїть на схилі і мріяли попити там чаю… Попили, та не довго. Сонце вже практично зайшло, а до КПП ще іти як мінімум годину. 20:00, і ми повечерявши вляглись спати в комфортному будинку на перевалі між Петросом і Говерлою з компанією старших туристів, веселих спогадів і сміху, що не затихав до опівночі.

Приємний ранок у туристичному притулку, чудова сонячна погода за вікном, смачний сніданок і остання вершина в цьому поході… 10:30, і ми вже на маршруті.

Сонце підтопило сніжний покрив, ноги у важкому взутті змішували все в кашу, на кішки налипали сніжні брили, додаючи черевикам зайві кілограми.

Та це нікого не зупиняло, адже Петрос постійно був в полі зору і вабив своєю неприступністю. Перед початком підйому дізнались, що сьогодні туди вдалось піднятись лише одиницям. Яскраве сонце і тепла погода обманом тянула всіх на верх, де їх зустрічав сильний обпікаючий обличчя вітер. Та це стало лише додатковим стимулом. Сходження тривало майже 2 години: порадившись, ми обрали оптимальний маршрут між двома ребрами гори, які захищали нас від вітру, по твердому снігу, що дозволяв без перешкод врубуватись кішками і впиратись льодорубами.

Вітер застав нас вже на останніх 100 метрах підйому, та порівняно з вчорашнім днем він не був настільки сильним, щоб повертати назад. Гору Петрос підкорено; втомлені та щасливі, ми ще довго милувалися пройденою Чорногорою, тикали пальцями, називаючи кожну підкорену вершину і згадуючи, як це було. Попереду лише спуск в Козмещик і дорога додому…

За результатами цієї вікіекспедиції у Вікісховище завантажено 170 зображень, картосхеми маршруту, створено у Вікіпедії статтю про печеру Петрос, а у Вікімандрах — про місто Верховину, покращено понад десяток інших статей. Якщо ви хочете провести подібну експедицію за підтримки Вікімедіа Україна — звертайтеся!  Наша підтримка — ваші зображення і статті у Вікіпедії 🙂

Автор фото — Андрій Угрин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
(Ви можете вільно використовувати ці фото за умови вказання автора і ліцензії)

Оприлюднено в Вікіекспедиції | Позначки: , | Залишити коментар