Домівка > Вікіекспедиції > Вікіекспедиція до Володимира-Волинського

Вікіекспедиція до Володимира-Волинського

Подорожуйте з нами — поїдьте у свою Вікіекспедицію! Ми повернемо вам витрати на мандрівку, якщо ви завантажите фото у Вікісховище і напишете статті у Вікіпедії про побачені об’єкти. До вашої уваги допис від організатора однієї з нещодавніх Вікіекспедицій.

Володимир-Волинський — це одне із найстаріших міст в Україні. Перші письмові згадки про місто належать до межі Х-ХІ ст. Відтак, Володимир наповнений історичними пам’ятками. Але на відміну від, скажімо, Львова, тут немає натовпів туристів — місто не має слави туристично привабливого. Воно є тихим, провінційним та надзвичайно цікавим містечком.

У Вікіпедії Володимир представлений доволі непогано. Розлога стаття має чимало інформації та добре проілюстрована. А от про історичні пам’ятки, за винятком найбільш відомих (Успенський собор, Василівська церква-ротонда, Собор Різдва Христового, Костел Іоакима та Анни), окремих статей не було. Це й стало основною причиною ініціювання вікіекспедиції.

У висліді вікіекспедиції до Вікісховища завантажено 248 світлин, створено 3 нові статті: Лодомирське кладовище, Стара катедра та Домініканський монастир (Володимир-Волинський).

Лодомирське кладовище

Найцікавішою пам’яткою для мене було Лодомирське кладовище. Відкрите на поч. ХІХ ст. Поділялося на три частини: єврейську, католицьку та православну.

Вхід до Лодомирського кладовища

Вхід до Лодомирського кладовища. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Єврейське кладовище після винищення місцевої єврейської громади під час Голокосту занепало і у 1950-1960-х рр. було знищене радянською владою. На його місці розбито парк (в радянський час — імені Гагаріна), збудовано кілька багатоповерхівок та школу. Уже за часів незалежності активісти розшукали місце та відбудували огель (капличку) на могилі Шломо Карлінера, місцевого цадика. Час від часу цю могилу відвідують паломники-хасиди. Вона ж піддається регулярному вандалізму.

Огель Шломо Карлінера

Огель Шломо Карлінера (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Парк на місці єврейського цвинтаря

Парк на місці єврейського цвинтаря (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Католицьке кладовище перебуває у стані занепаду. Польська та католицька громади у місті майже зникли після Другої світової війни, адже або примусово були переселені до Польщі, або виїхали самі у страху після польсько-українського конфлікту 1943 р., або ж були репресовані радянською владою. В останні роки, за словами місцевих мешканців, чисельність поляків та католиків зростає. Але видається, що це має більше кон’юнктурний характер для отримання певних вигод від Польщі.

На Лодомирському кладовищі є доволі багато польських могил. Найдавніша збережена та зафіксована могила — Констанції Коссовської 1827 р. у вигляді каплиці. Зараз каплиця стоїть без даху, а стіни значною мірою зруйновані. Цікавими є поховання польських солдат 1919—1920 рр., які загинули, у тому числі, і у бою за Володимир проти українців у січні 1919 р. Загиблі українці з того ж бою поховані в українській частині кладовища, на меморіалі Борцям за волю України. Також є могили володимирських поліцейських, що загинули у 1924—1925 рр., та поляків, убитих у 1943 р.

Лодомирське кладовище

Каплиця на могилі Констанції Коссовської (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Лодомирське кладовище

Могила польського солдата 1919 р. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Надзвичайно цікавою та ніде не описаною пам’яткою є хрест на честь 15-річчя відновлення польської державності (1918-1933).

Лодомирське кладовище

Хрест на честь 15-річчя відновлення польської державності. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Спеціальних досліджень про православне кладовище не існує. Хоча підстави для цього є. Найвагоміше поховання — це Меморіал борцям за волю України. Там поховано 10 або 12 українських стрільців, що загинули у січні 1919 р., та жертви розстрілів у Володимирській в’язниці у 1939-1941 рр. Могил інших вояків армії УНР, про яких згадують у літературі — Івана Франківського, Масловця-Далекого — віднайти не вдалося.

Лодомирське кладовище

Борцям, полеглим за волю України. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Також є могила трьох вояків УПА (Костянтин Гах, Костянтин Березовський та невідомий) за 1947 р. Під час поховання над могилою посаджено три ясени. Зараз ясенів уже немає — спиляли.

Лодомирське кладовище

Могила трьох вояків УПА. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

На центральній алеї — могила вояків російської армії за серпень 1914 р. У перші дні Великої війни поблизу Володимира (що тоді був за кількадесят кілометрів від тодішнього російсько-австрійського кордону) відбувалися бої. Місто обороняв Бородинський полк, солдати якого і поховані тут.

Окрема історія — про могили радянських солдат. Загалом, це звична пам’ятка. Радянський режим попіклувався про те, аби чи не у кожному населеному пункті була радянська могила. Це мало би виховувати радянський патріотизм у місцевих мешканців. Тому на Ладомирському кладовищі є кілька могил червоноармійців з доволі помпезними пам’ятниками у стилі радянського монументалізму.




 

Але є й виняток. Могила невідомих вояків Червоної армії, що загинули при окупації міста СРСР у вересні 1939 р. А нам розповідали, що ніяких боїв не було, що «золотий вересень», що мешканці радо вітали «радянських братів-визволителів»…

Лодомирське кладовище

Лодомирське кладовище

«Здесь похороненны неизвестные Воины Советской Армии, павшие за освобождение гор. Владимир-Волынский. 1939 год» (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

На кладовищі є кілька могил з написами німецькою мовою — вочевидь, лютеранської громади, яка була у місті до кінця Другої світової війни доволі потужною.

Лодомирське кладовище

Могила дитини з написом німецькою. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Громадські, сакральні та меморіальні споруди:

Червона школа по вул. Драгоманова, зараз пустує.

Червона школа

Червона школа. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Микола Рокицький

Микола Рокицький (барельєф). (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Графіті випускників школи:






 

Приміщення школи Бейт Яков теж пустує. У місцевій пресі пишуть, що є план реконструкції.

Школа Бейт-Яков

Школа Бейт-Яков. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Новозбудований храм Віри, Надії, Любові та матері їх Софії:

Церква Віри, Надії, Любови та матері їх Софії

Церква Віри, Надії, Любови та матері їх Софії. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Єврейська лікарня, нині — різні адміністративні установи

 Громадська забудова

Колишня єврейська лікарня. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Музей, а колись — повітовий сеймик:

 Громадська забудова

Музей. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

 Громадська забудова

Музей. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Мури монастиря капуцинів (XVIII-XIX ст.). Костел Іоакима та Анни був частиною цього монастиря. За мурами нині зовсім не монастирська забудова.

Мури капуцинів

Мури капуцинів. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Костел

Костел. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Костел Іоакима та Анни. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Радянський меморіал на центральній площі міста. Колись на цьому місці були єврейські квартали. З самим пам’ятником не усе гаразд. На пам’ятнику — одні прізвища, а за даними ОБД Меморіал там поховані інші.

Меморіал на центральній площі. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Поруч — меморіал загиблим в АТО.

Меморіал загиблим в АТО. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Меморіальна табличка на автостанції, про яку майже ніхто не знає:

«На цьому місці 17 січня 1945 р. органами НКВС були страчені Дмитро Лижник, Анатолій Падош». (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Під час ремонту будівлі магазину виявили напис міжвоєнного часу. Тепер у місті є така атракція:

Фрагмент напису міжвоєнного часу. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Млин, а тепер — хлібозавод:

Колишній млин. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Тут жив Річинський. Хто це такий? Читайте у Вікіпедії.

Будинок, де проживав Арсен Річинський. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

У міжвоєнний час для чиновників будували ось такі будинки:

(Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Єврейська сільськогосподарська школа, тепер — аграрний коледж:

Аграрний коледж. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Будівля 1931 р.

Будівля 1931 р.

Будівля 1931 р. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Меморіал жертвам НКВС:

Меморіал. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Стара катедра — рештки найдавнішого християнського храму на Волині, а можливо, й в Україні. Територіально це уже не місто Володимир-Волинський, а село Федорівка Володимир-Волинського району. Проте, візуально межу між містом та селом ви не помітите. Між іншим, ця місцина — на високому березі річки Луга.

Стара катедра у Федорівці. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Домініканський монастир, про який уже є стаття у Вікіпедії. Там же висить дошка про «прославлених» радянських прикордонників.

Домініканський монастир. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

«В цьому будинку був штаб 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону». (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Капличка, зведена до 900-річчя Хрещення Русі:

Каплиця і вказівник до інших пам’яток. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Меморіальна дошка Небесній Сотні:

«Герої не вмирають!». (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Колишній магістрат та міська дума. У переліках пам’яток значиться як приміщення, де у 1920 р. розташовувався місцевий більшовицький ревком (декомунізація до таких речей ще не дісталась). Тепер музична школа.

Колишній магістрат та міська дума. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Пам’ятка природи — дуб-велетень. На цьому місці комуністи хотіли зробити кладовище і здійснили кілька поховань. Але громада повстала. Кладовище перенесли на Лодомирське.

Дуб-велетень. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Цей будинок будувався як пошта, нині там якісь офіси. З вулиці виглядає гарно (хоч і спотворено рекламою), а з двору — ні.

(Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Колись — школа, нині — центр зайнятості, невдовзі мають перебудувати під Центр надання адміністративних послуг. Кажуть (пошепки), що в роки нацистської окупації тут було гестапо.

Центр зайнятості. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

Забудова вулиці Князя Василька:




Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка. Чомусь значиться пам’яткою. Хоча це типова споруда за проектом архітектора Зінаїди Брод. Таких у колишньому СРСР було більше ста…

І ще одна єврейська школа — Талмуд-Тора.

Єврейська школа. (Фото: Володимирянин, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0)

  1. Коментарів поки що немає.
  1. No trackbacks yet.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: