Вікіекспедиція на Трахтемирівський півострів

Бо що мені та слава галаслива
Про всі дива за тридев’ять морів,
Коли я досі і малого дива –
Землі своєї ще не зрозумів!
Євген Плужник

Вид на Дніпро (Канівське водосховище) із пагорба поблизу с.Ходорів. фото 2

Троє подорожніх завершили свою мандрівку місцями, де сходяться різні епохи. Таких місць на українській землі багато, але мабуть нема такого невеликого клаптика землі (який можна обійти пішки всього за день-два), яке було б так «насичене історією», як Трахтемирівський півострів і прилеглі території. Це і часи, коли людство навчилося виплавляти залізо (Трахтемирівське городище), і Київська Русь (літописні міста Чучин та Заруб), і козацьке минуле краю, і трагічні сторінки ХХ ст. (Букринський плацдарм) і не так давноминулі часи, які нагадають про мінливість слави і багатства цього світу (маєток Бакая).

Вид на Канівське водосховище з дніпровської кручі (біля с.Балико-Щучинка). фото 2

Ніщо не зрівняється із пішим походом. Тому всі об’єкти і місцевості учасники Вікіекспедиції вирішили обійти пішки. Може десь із ними поряд йшли Максим Горький, Майк Йогансен та вигаданий Підмогильним поет Вигорський, які теж любили мандрувати…

Камінь з написами у с.Трахтемирів

Балико-Щучинка — екопоселення  «Роси» — Ходорів — Великий Букрин — Трахтемирів — урочище Монастирок — Луковиця — Велика Григорівка.  Таким маршрутом вони йшли. Трохи навіть блукали, часто просили у місцевих набрати води, але не вимикали фотоапаратів і не волокли «очі бездумно в пилюці», бо завжди було на що дивитися: Канівське водосховище, великі яри і долини, невеличкі села, які заховалися між пагорбами і лісами.

Ансамбль меморіального комплексу в с.Балико-Щучинка

В Балико-Щучинці вони відвідали  Музей-меморіальний комплекс «Букринський плацдарм», який пов’язаний з однією із найтрагічніших сторінок нашої історії — форсування Дніпра восени 1943 р. Історики і досі сперечаються, скільки радянських воїнів загинуло у тих боях: лише в Балико-Щучинці та Ходорові поховано більше 5 тис. осіб (це ті, кому вдалося перепливти Дніпро і чиї останки було знайдено). Може це і робилося символічно, а може і ні, але пам’ятники меморіального комплексу встановлено на території, де у ХІІ-ХІІІ ст. стояв Чучин — місто-фортеця для захисту від нападів кочівників.

Затока Дніпра в с.Ходорів. фото 3

Наступним населеним пунктом у мандрівці мав стати Ходорів, але йдучи лісом мандрівники випадково натрапили на «Роси»,  де постійно мешкає 10 родин: люди покинули міське життя і живуть у сільській місцевості. Електроенергію добувають із вітряків та сонячних батарей, займаються пасічництвом, а дехто …програмуванням (Інтернет є навіть тут).

Меморіальний комплекс в с.Ходорів. Братська могила. фото 2

Після «Росів» таки вже був Ходорів – село, розкидане на пагорбах із прекрасним видом на Канівське водосховище. Там дуже гарна затока. Люди рибалять, плавають, плавають на яхтах. Проте в селі є інші місця. Сумні. Це величезна братська могила, у якій поховано понад 2 тис. осіб. Поряд із могилою стоїть невеличка капличка та встановлено дзвін. Мандрівники побачили і це місце і пішли далі — на Великий Букрин, який виявився не таким і великим, проте дуже гарним з виду здалеку. Дивлячись на село з польової дороги, яку зіпсував гусеничний трактор, здається, що будинки в Букрині заблукали поміж деревами і пагорбами. Однак зблизька видно, що село переживає не найкращі свої часи, а може навіть і доживає.

Вид на с.Великий Букрин
Старе кладовище в с.Трахтемирів

По цій дорозі мандрівники дійшли до самого Трахтемирова, де живе менше десятка людей, де стоїть старе кладовище із написами на могильних плитах починаючи від 18 ст. і до другої половини 20 ст., де росте тополя у вигляді тризуба (хоч будь-який садівник чи лісник скаже, що таку крону сформували навмисне випилюванням деяких гілок), де стоять руїни маєтку Бакая і де відбулося стільки історичних подій у 17-18 ст. і побувало стільки відомих людей, що мабуть навряд чи інформація про все перелічене вміститься одні грубій книзі.  Там більше історії, ніж людей…

Тополя у формі тризуба у с.Трахтемирів

Після Трахтемирова (наваривши і з’ївши кулешу) мандрівники пішли до урочища Монастирок – місцевості, де раніше був відомий Зарубський брід і літописне місто Заруб та Зарубський (а згодом на його місці Трахтемирівський) монастир. Із урочища дуже добре видно Канівське водосховище і Переяслав. Мадрівники навіть уявили себе воїнами війська руських князів, які в 1096 р. швидко переправилися через Зарубський брід і розбили половців, що взяли в облогу Переяслав.

Урочище Монастирьок на Трахтемирівському півострові. фото 4

Після перемоги вони пішли до села Луковиця, яка вже доживає свій вік. Там залишилося зо два десятки жителів, знак «Луковиця» заріс будяками, дорога – здичавілим виноградом…

Григорівка — село відносно велике, але в минулому видно, що було ще більше. Воно могло б слугувати непоганим майданчиком для зйомок чергового фільму Кустуріци, але поки живе тихим монотонним життям. У селі добудовують церкву, п’ють пиво біля магазину, ходять у школу і на роботу. А ще в Григорівці добре родять сливи. Принаймні так здалося голодним мандрівникам, які не встигли на автобус до Канева, але все ж на попутці добралися до міста.

Автобусна зупинка в с.Григорівка (Канівський район)

А наостанок, дорогий читачу, короткий і сухий звіт: бо мандрівники ж не лише вдавали із себе йогансенів, горьких і вигорських, але й писали та ілюстрували статті: 4 з них є новоствореними, 9 — доповнено новою інформацією, більше 20 — проілюстровано.

Повний звіт на сайті Вікімедіа Україна

Advertisements
Опубліковано у Вікіекспедиції. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s