Домівка > Вікіекспедиції > Незвідане Закарпаття. Подорож селами Тячівщини

Незвідане Закарпаття. Подорож селами Тячівщини

Впродовж 3 днів – з 4 по 7 серпня – відбулася вікіекспедиція «Незвідане Закарпаття. Подорож селами Тячівського району». В рамках експедиції зібрано інформацію про гірські населені пункти Тячівщини, так званий «ведмежий куток». У полі зору опинилися села Калини, Дубове, Красна, Усть-Чорна, Лопухово, Руська Мокра та Німецька Мокра. До цього часу у Вікіпедії не було вичерпної повної інформації про населені пункти Дубівського та Усть-Чорнянського кущів. Тому було вирішено виправити ситуацію й зібрати якомога більше відомостей про цей регіон.
Веранда одного з будинків, село Руська Мокра. Автор фото — Dutiasvity, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Веранда одного з будинків, село Руська Мокра. Автор фото — Dutiasvity, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Закарпаття завжди приваблювало людей своїм м’яким кліматом, чистим повітрям, горами, архітектурними пам’ятками та смачною кухнею. Здавна цей край населяли не лише українці, а й німці, австрійці, євреї, угорці та румуни. Їх вплив до сих пір відчувається в традиціях, у мовленні, архітектурі, побуті і т.д. Закарпаття перебувало у складі Австрійської, Австро-Угорської імперії, Чехословаччини, Української Радянської Соціалістичної Республіки. І нарешті — як частина незалежної України.

Криниця

Криниця «журавель» в с. Руська Мокра. Автор фото — Trayan Mustyatse, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Коли їдеш по дорозі з Рахова на Ужгород чи Мукачеве, то не доїжджаючи до Тячева (приблизно за 5 км) є поворот вправо. Туристичні автобуси зазвичай його оминають і їдуть прямо. А от і дарма. Ці місцини приховують багато таємниць та туристичних принад.

На жаль, у рамках однієї експедиції не вдалося описати і побувати у всіх селах, що передували Дубовому. Минаючи Біловарці, Вільхівці, Нересницю, Ганичі, наша група дісталася першого села зі списку — Калини.

Здавалось би, звичайне собі село, що простягнулося вздовж головної дороги. Проте колись тут хотіли побудувати найбільший в районі будинок культури. Будівництво почалося і не було завершене. Помаленьку будівля занепадає і, як видно із графіті на стінах, є місцем тусовки сільської молоді.

Якщо в центрі села повернути вліво і перейти через міст,  то можна натрапити на краєзнавчий музей. Називається він «Калини 3 в 1»,  і відкрив його у власній оселі пан Куцин (Дід Медовик). Експонати вражають: тут вам і  музичні інструменти, і зброя, і гуцульський одяг, і предмети побуту, і посуд, і прикраси. Все знайдено у людей на горищах та у підвалах. Також Дід Медовик частує гостей вином та медом.

Погляд затримують на собі місцеві гори Плеша, Качулка, Климбак. На них легко підійматися туристам-початківцям.

Після Калин нашу експедиційну групу радо вітає містечко Дубове. Колись його населяли здебільшого євреї. Про це засвідчує синагога в центрі міста, яку «совєти» перетворили у будинок культури. А на виїзді із містечка розташоване велике єврейське кладовище. В радянський період село отримало розвиток після будівництва вертолітного заводу повного циклу. Тисячі нових робочих було привезено з різних куточків СРСР. Через секретність воєнного об’єкту Дубове зникло на той час із географічних карт.

Зараз Дубове — це сучасне містечко з готелями, кафе, ресторанами, форелевим господарством та інфраструктурою, потрібною для туристів. Родзинкою є те, що влітку можна купатися у річці Тересві, чиї бурхливі води беруть початок у полонинах. Туристи-початківці можуть підійнятися на гору Делуц і милуватися місцевими краєвидами. Досвідчені туристи можуть спробувати свої сили і здійснити сходження на гору Апецьку.

Наступним у списку і по дорозі було село Красна. Воно розташоване на березі річки Тересви. З усіх боків Красна оточена горами: Темпа, Апецька, Полонина Красна. Сходження на ці вершини краще робити із місцевим провідником, аби не заблукати.

У центрі села розташована пам’ятка архітектури XIX ст. — церква Успіння Божої Матері, побудована у 1861—1879 рр. Якщо вдасться потрапити всередину, то готуйтеся затамувати подих. Інтер’єр церкви унікальний, бо над ним трудилися майстри-будівельники, запрошені із Франції. Іконостас привезений із Польщі. Дзвони — з Франції. А ікони Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа куплені в італійського художника, який у той час перебував у Мукачівському монастирі.

Церква Успіння Божої Матері в с.Красна (2), вид з хорів

Церква Успіння Божої Матері в с.Красна (2), вид з хорів. Автор фото — Trayan Mustyatse, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наступним на черзі було село Усть-Чорна. Тут випікається дуже смачний хліб на дровах, а вудженина і тепер дозріває на горищах давніх австрійських будинків. Вплив австрійців видно одразу: чепурні вулички, мощений камінням потік, костел та школа — все виглядає охайно.

В Усть-Чорній варто побувати в день літнього сонцестояння та святі шайбликів. Раніше тут був водоспад, який нагадує Яремчанський. Проте його затопила нова міні-ГЕС.

До Руської Мокрої та Німецької Мокрої наша команда добиралась автостопом на лісовозах. Атмосфера цих сіл неймовірна. Пощастило, що під час нашої подорожі світило сонце, бо майже весь час в цих краях іде рясний дощ.

Наостанок залишився Лопухів (давня назва Брустури). Це село не дуже пристосоване для туристів, проте з нього можна почати підйом на Свидовецький хребет. Ми побували на полонині Торговиця і на горі Свидова. Восени тут проходить фестиваль «Брустурянська кедровиця».

Усі статті у Вікіпедії про села Тячівщини було доповнено інформацією та фотографіями.

  1. Коментарів поки що немає.
  1. No trackbacks yet.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: