Наукова бібліотека КНУ для Вікіпедії

Книгозбірня найбільшого університету країни приєдналась до ініціативи БоГеМА. Рідкісні видання та ілюстрації доступні всім охочим у Вікісховищі надійному репозитарії вільних зображень, звукозаписів, відеороликів та інших файлів, які можуть використовуватися будь-яких проектах фонду Wikimedia  без потреби додатково завантажувати файл у кожен з проектів.

Триває тиждень Відкритого доступу — міжнародна акція на підтримку провадження безкоштовного, швидкого, постійного, повнотекстового доступу в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів в Інтернеті. У рамках цієї акції Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка поділилась своїми оцифрованими матеріалами — вони вже завантажені у Вікісховище і доступні для використання у Вікіпедії, інших вікіпроектах та поза ними.

Тут подано 63 укpаїнські наpодні пісні з нотами: 56 текстів з мелодіями та 7 мелодій з підтекстівками, які зібрав видатний український мовознавець, літературознавець Олександр Потебня.

Повість та оповідання Є. Гребінки. Цей примірник, окрім іншого,  цікавий своїми маргіналіями. На його сторінках студенти початку ХХ ст. обговорили зміст книги (не без використання ненормативної лексики).

Перший український буквар (читанка) П.Куліша. Він презентує новий правопис, так звану “кулішівку”, яка мала бути використана у початковій шкільній освіті українською мовою. Однак російський уряд не схвалив таку ініціативу, а в 1863 р. остаточно унеможливив її поширення «Валуєвським циркуляром».

Український альманах, виданий 1841 в Петербурзі, упорядкований Євгеном Гребінкою з допомогою Тараса Шевченка. Тут були опубліковані твори, підготовлені для проектованих, але не дозволених цензурою регулярних українських «Литературных прибавлений» до журналу «Отечественные записки». Крім передмови («Так собі до земляків») і післямови («До зобачення»), двох байок та ліричної «Української мелодії» видавця, в альманасі надруковано «Причинну», «На вічну пам’ять Котляревському», «Тече вода в синє море», «Вітре буйний» та главу з поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, уривки з п’єси «Москаль-чарівник» І. Котляревського, повість «Сердешна Оксана», оповідання «Пархомове снідання», «На пушення як зав’язано» Г. Квітки-Основ’яненка, поезії, байки, народні прислів’я, загадки та переклад з О. Пушкіна Л. Боровиковського, кілька ліричних віршів В.Забіли («Голуб», «Повіяли вітри буйні»), О.А фанасьева-Чужбинського («Скажи мені правду, козаче», «Прощання»), оповідання П. Куліша «Циган», байки С. Писаревського, П. Кореницького, народні українські пісні, зібрані С. Писаревським.

Доповнили перший книжковий внесок бібліотеки у Вікісховище гравюри, автограф та філігрань:

Missale Romanum 1632

Гравюра з зображенням зішестя Св. Духа та початком меси в неділю  П’ятидесятниці на сторінках 258-259 видання: Missale Romanum. – Venetiis: Apud Iuntas, 1632.  Це видання Римського місалу остаточно закріпило нові стандарти служби Божої згідно з настановами Тридентського Собору 1545 – 1563 рр. Його можна вважати своєрідною відповіддю католицької церкви на розвиток Реформації. Текст меси та супутніх обрядів з того часу був майже непорушний протягом більш ніж 300 років, поки не настав час для нових церковних реформ у 60-х роках ХХ століття.

Filigrana 1600

Філігрань на порожньому аркуші між арк. 101 і 102 віленського «Євангелія з сигнатурами» Євангеліє (з сигнатурами) = Евангеліе. – Вільнюс: Типографія Мамоничів, після 1600 [10-20-ті рр. XVII ст.]. – 2-9, 393 арк. 2°. Примірник С-164975. Видання «Євангеліє з сигнатурами» є вельми знаковим етапом розвитку білоруського та українського книгодрукування. Стилістично воно наслідує друки Петра Мстиславця, соратника Івана Федорова, який ще в 1575 р. відновив книгодрукування у Вільнюсі , столиці Великого князівства Литовського. Однак саме  «Євангеліє з сигнатурами» є книгою-загадкою, до складу якої видавці — віленські купці Мамоничі — свідомо не включили вихідні дані. Можливо, тим самим вони хотіли уникнути відкритого конфлікту між інтересами православних та уніатських споживачів. У будь-якому разі, дослідникам це видання доводиться датувати за філігранями і ця ілюстрація демонструє один з “водяних знаків”, особливо важливих для дослідження цієї книжкової пам’ятки.

Skoropadsky 1721

Запис 1721 р. про вклад гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропадського, з його особистим підписом, на відновлення пошкодженого пожежею в 1718 р. Успенського собору Києво-Печерської лаври. Ця сторінка є частиною рукописної «Книги пам’яті імені ктиторського», до якої вносили записи про пожертви на відбудову монастиря з метою подальшого згадування в молитвах. Наведений запис, зроблений від імені відомої історичної особи є також чудовим прикладом українського скоропису та староукраїнської лексики початку XVIII ст.

Recueil de planches, sur les sciences, les arts libéraux, et les arts méchaniques - avec leur explication MSL

«Друк мідьоритів», ілюстрація з «Енциклопедії» Дені Дідро і Франсуа Д’Аламбера (Париж, 1769). Хоча мистецтво гравюри до середини XVIII ст. вже досягло небаченої у попередні століття висоти, комплекс ілюстрацій до славнозвісної французької Енциклопедії є унікальним явищем з огляду на його практичність та всеохопність. Такими гравюрами, часом великого розміру, що виходив за межі стандартів друкарського аркуша, французькі видавці ілюстрували усі сфери знань та діяльності людини. На ілюстрації представлена тема друкарського мистецтва та побутування книги.

Таким чином, провідна українська бібліотека приєдналась до понад 20 бібліотек світу, які в рамках формальної чи неформальної співпраці зі спільнотами вікіпедистів надають свої колекції для інтеграції у Вікісховище. Серед них:  Віblioteca Europea di Informazione e Cultura (Італія), ETH-Bibliothek (Швейцарія), Бодліанська бібліотека (Велика Британія), Королівська бібліотека Нідерландів та багато інших. Сподіваємось, внесок буде зростати.

Загалом бібліотечний фонд НБ КНУ становить 3,5 млн примірників, серед них понад 13 тис. стародрукованих рідкісних та цінних видань (кінця XV – першої половини ХХ ст.). У складі колекції стародруків – 1 інкунабула, а близько тисячі примірників належать до XVI-XVII ст. У відділі рідкісних книг зберігаються також деякі рукописні пам’ятки кінця XVI – початку XIX ст. Оцифровування книжкової спадщини відбувається у співпраці відділу рідкісних книг та рукописів з відділом інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення.

Категорія НБ ім. М. Максимовича у Вікісховищі

Нагадуємо, що до 29 жовтня триває Вікімарафон зі створення статей про фахові видання університету, що знаходяться у вільному доступі. Участь відкрита для всіх охочих.


Вікімедіа Україна дякує Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича за допомогу у підготовці матеріалу і нагадує всім установам, які бажають представляти свої колекції на 5-му за популярністю сайті світу, що наша організація рада допомогти Вам в цьому. З питаннями та пропозиціями звертайтесь на wm-ua@wikimedia.org.

Advertisements
Опубліковано у Культура і мистецтво, Наука і освіта, Поточні події | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s