Приберіть камери! Що означає відсутність «свободи панорами» в Україні?

Існують речі, що здаються природними та звичними, але водночас мають здатність дивувати, якщо поглянути глибше. Як для когось відкриття, що «Пташине молоко» робиться не з пташиного молока, відсутність «свободи панорами» в Україні — бентежить. Сьогодні проводить засідання робоча група із доопрацювання нової редакції законопроекту №7539, який має удосконалити сферу авторського права і трохи чіткіше пояснить ситуацію із «свободою панорами» в Україні. Але почнемо ми з того, що ж собою «свобода панорами» являє та з чим її у нас їдять. Якщо коротко, то «свобода панорами» — це право публікувати у будь-якій формі зображення творів архітектури, що розміщені в публічних місцях. Відповідно, відсутність «свободи панорами» — це відсутність такого права.

Цілком природно постає питання, як взагалі можливо, що відтворення будівель у формі фотографії чи відео — це привід для судового позову чи адміністративної і, подекуди, кримінальної відповідальності?  

Проблема у недолугості закону України «Про авторське право та суміжні права» (Далі — ЗУ). Він говорить, що автор чи особа, якій авторські права належать, має виключне право на дозвіл відтворення об’єкта авторського права (п. 1 ч. 3 ст. 15 ЗУ). Об’єктом авторського права закон, зокрема, визначає твори архітектури (п. 9 ч. 1 ст. 8 ЗУ). Відтворення твору архітектури може бути у формі відеограми, оптичній, електронній та будь-якій іншій формі, доступній для зчитування комп’ютером (ст. 1 ЗУ). Зібравши всі визначення докупи, можна побачити, що виключні права на відтворення твору архітектури у будь-якій формі належать автору, навіть якщо йдеться про відео чи відтворення будівлі у вигляді фото.

Питання в тому, що в законі немає розмежування для об’єктів авторського права за способом відтворення. Скульптура чи твір архітектури, який відтворюється за допомогою відео, як би це дивно не виглядало,  вважається порушенням за тим самим принципом, що і «піратське» відтворення фільму.

Може, спитаєте ви, у чинному Законі є винятки, що дозволяють не порушувати авторські права, виставляючи фоточки на фоні Театру на Подолі у ФБ. Так світлини є, наприклад, у пана Віталія Кличка на сторінці:

Ні, жодних винятків, які дозволяли б вам вільно це зробити, окрім як у разі, якщо до кадру потрапив архітектурний твір під час відео- чи фотофіксації поточних подій (ч. 4 ст. 21). Виходить, що відтворювати фото та відео з будівлями та скульптурами можна лише під час репортажів та зйомок новинних сюжетів. Ба більше, ч.2 ст. 25 передбачає, що «відтворення творів зафіксованих у фонограмах, відеограмах та їх примірниках» у домашніх умовах можливе лише за умови виплати авторові винагороди. Оскільки жодної уваги різним способам відтворення різних творів законотворці не звертали, архітектурні твори теж не можна відтворювати у колі сім’ї, не сплативши авторові. Неприємно, що тут ще скажеш…

Очевидно, що «свобода панорами» — це про свободу загалом, принаймні про свободу від юридичної відповідальності за абсолютно безвинні діяння. Чому «свобода панорами» настільки важлива для нас всіх та для Вікіпедії зокрема? У першу чергу тому, що ми прагнемо використовувати матеріали, розповсюдження яких не обмежується власниками авторських прав. Ми виступаємо за вільні знання, так само як і за вільний обіг фото- та відеоматеріалів, тому публікуємо лише ті твори, що були визначені як вільні в усіх площинах: від освітньої до комерційної. Чинне законодавство, на жаль, не дозволяє Вікіпедії вільно використовувати фото та відео творів архітектури на своїх ресурсах. Як і тобі, читачу. На превеликий жаль, цей юридичний абсурд — реальність, у якій нам доводиться жити.

Проте є надія, що скоро не доведеться. Дає нам цю надію законопроект №7539, що рік тому було запропоновано Урядом і який зараз перебуває на доопрацюванні в профільному комітеті Верховної Ради. За умови прийняття його Парламентом він дозволить розширити свободу панорами на використання творів архітектури та садово-паркового мистецтва для некомерційних цілей. Єдиний недолік полягає в тому, що за бортом залишаються видавництва, продакшн-студії, фотографи, що займаються комерційною зйомкою тощо. Путівники, фотокниги, навчальні посібники, рекламні брошури тематичних виставок, музичні кліпи — всі ці твори виготовлені з комерційною метою. Варто дозволити вільну репродукцію у графічному, фото- та відеоформатах, щоб заохочувати проекти, що інтенсифікують культурне життя, створюють імідж України в світі та платять податки до державного бюджету.

Зараз проводяться зустрічі робочої групи щодо цього законопроекту. Це означає, що повноцінна «свобода панорами» має шанс на втілення.

Для цього потрібно лише вольове зусилля усіх причетних та крихта здорового глузду. Це стосується кожного із нас: давайте поширимо інформацію про це, щоб депутати звернули увагу на цю норму законодавства. І виправили її ще на етапі доопрацювання нової редакції законопроекту №7539.


Підготував Павло Костін

Advertisements
Опубліковано у Поточні події | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s