10 листопада — нагородження переможців Конкурсу наукової фотографії

Обертання зоряного неба. Автор фото — Myts Denis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Обертання зоряного неба. Автор фото — Myts Denis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Конкурс наукових фотографій має благородну освітню мету — зібрати для Вікіпедії зображення, яких бракує у статтях. Дуже приємно, що українські науковці відгукнулися і взяли участь у конкурсі. Було подано понад півтисячі робіт: фотографії, знімки з мікроскопів, схеми, карти, анімації і відео.

У Всесвітній день науки  ми нагородимо переможців конкурсу у кожній категорії. Запрошуємо усіх охочих приєднатися до нас 10 листопада 2016 року о 18:30 в Астрономічній обсерваторії (Київ, вул. Обсерваторна 3-Б).

Фотографії-переможці буде оголошено на церемонії, тож не пропустіть шанс дізнатися першими! І познайомитися з авторами 🙂

Свої запитання пишіть на SciencePhoto@wikimedia.in.ua

Подія у Facebook

Advertisements
Оприлюднено в Анонси, Публічні заходи | Позначки: , | Залишити коментар

Прихований світ поряд — вікіекспедиція Озерами Чорногори

18-21 серпня відбулася вікіекспедиція Озера та озерця гірського масиву Чорногора. Головною метою експедиції була фіксація на фото поточного стану кількох десятків маловідомих озер та озерець розташованих на території масиву Чорногора, Карпатського національного парку, із подальшим доповненням та створенням статей у Вікіпедії.

Безіменне озерце

В кінці літа, коли на високогірі встановлюється найбільш сприятлива погода на Чорногірський хребет і Говерлу щодня підіймаються сотні туристів. Звичайно, тут повз увагу не минають такі відомі перлини як озеро Несамовите, Бребенескул та Марічейка. Часом вони помічають вниз по схилам якісь невеликі чи то озерця чи то калюжки. Так, насправді схили Чорногірського хребта налічують близько трьох десятків повноцінних гідрологічних об’єктів — високогірних озерець. Кожне з них має власні відмінності в гідрологічному режимі, хімічних і біологічних показниках, екосистемі загалом. Крім того, тут існує точно невизначена кількість високогірних болітець, про які наукових відомостей ще менше. Більшість з цих об’єктів завдячують своїм походженням льодовикам, що створили улоговини на схилах — льодовикові кари, близько 10 тис. років тому.

Озерце Гаджинка

Особливо нічим не вирізняючись з поміж інших туристичних груп стартувала й наша експедиція. Звичайний популярний маршрут Говерла Піп Іван з невеличкими відхиленнями до озерець, все розплановано, по переду купа роботи та аж наче і нічого цікавого… Але висока мета — вперше провести фотофіксацію зовнішнього виду невідомих озерець, затверджуючи їх як унікальні природні надбання нашої країни у Вікіпедії, зіткнулася з суворою дійсністю. Невеликі відхилення від стежини туристичного маршруту перетворилися у сотні метрів перепаду висот та непрохідні зарослі чагарників.

По обіді першого дня наша експедиція дісталась озера Несамовите. Чудове місце для відпочинку. Тут можна годинами спостерігати за природою і побачити поряд десятки червонокнижних видів рослин і тварин. Перепочили, провели зйомку та рушили по хребту на північ, у напрямку групи озер на схилах гір Данціж, Пожижевська. Дякі з них відразу проглядаються з хребта, інші — зовсім непомітні, а зійшовши в долину вкриту заростями чагарника сосни гірської орієнтири згубилися остаточно. Знайти потрібні озера вже змогли лише за координатами GPS. Чотири безіменні озерця на схилах гір Туркул — Данціж та озеро Верхнє Озірне, ще невдала спроба досягти озера Нижне Озірне і вже настали сутінки. Вимушені були припинити пошук, час був повертатися до стоянки табору. Пересуватися чагарником виявилось вкрай важно, довелося вносити коректив і в подальший план досліджень.

Озеро Несамовите
Безіменне озерце групи Озірни
Озеро Верхнє Озірне

День другий, маршрут іде на південь, хребтом до вершини Піп-Іван. Бірюзове озеро Бребенескул завглибшки до 3,2 м аж світиться красою, незважаючи на сміття, яке туристи масово залишають після себе на узбережжі. Озеро Ведмедиці, дуже нагадує контур Південної Америки у віддзеркаленні, з жовтими квітами прозанника одноквіткового на берегах. Ще маленькі безіменні озерця та болітця поблизу стежки і у віддаленні, озерце Туманне і нарешті Нявчин Перстень — така собі невиразна калюжка у формі сердечка перед підйомом на Піп-Іван. І знову вечір передчасно завершує наш похід. До табору повертаємось вже в світлі місяця. От нарешті і опівнічна вечеря розігріта на гелевому пальнику в ім’я збереження ненависних чагарників.

Озеро Бребенескул
Озеро Озерце Ведмедиці
Озеро Озерце Нявчин Перстень

Піднятися на висоту 1748 метрів над рівнем моря, потім – на 1933, спуститися кам’янистим 45-градусним схилом до 1632-х, піднятися на гору до 1863 метрів, зійти до 1793-х і далі-далі-далі… Таким чином виглядатиме ваш маршрут, якщо поставите за мету побачити хоча б більшість озер Чорногірського масиву Українських Карпат.

Зі звіту третього дня: “деякі з невеликих озерець каскаду не позначені на карті, для них не встановлені координати і вони не мають підступу, а проглядаються лише зверху, тому дістатися їх не вдалося. Після обіду експедиційна група вийшла у долину, де розташовані озерця Плоске, Жерепове, Холодне, Чугайстрів, Заховане і Гаджинка”. В цій долині немає туристичних стежок, плутаний, зникаючий шлях протоптують тільки збирачі чорниць та худоба. Остання тим самим помітно шкодить озерецю Чугайстрів але решта озер захищені від небажаних гостей чагарником та скелями, бережуть свою недоторкану красу. Свіжі, холодні й теплі, прозорі, каламутні, сиві, сині, темні як кавова ніч, води карпатських очей яким гори дивляться в небо.

Озера Плоске, Жерепове, безіменне та Холодне
Протічне безіменне озерце під горою Шпиці
Озерце Гаджинка
Озерце Чугайстрів

При детальному розгляді озера Чорногори дуже відрізняються між собою. В більшості вони мають різкі камянисті береги. Ймовірно це наслідок процесу замерзання. Взимку озерця повністю промерзають і лід розширюючись трішки розсуває береги. Таким чином ці маленькі озерця можуть існувати тисячоліттями від часу сходження льодовиків.
Безіменне болотне озерце групи Ведмедиці
Деяким водоймам пощастило меньше, з якихось причин баланс порушився, процес замулення пішов швидше і вони вже перетворилися або перетворюються на болітця. Яка доля чекає далі на ці озерця при зростаючому антропогенному навантаженню та змінах клімату наразі важко прогнозувати, але експедиція «Озера та озерця гірського масиву Чорногора» в значній мірі досягла поставленої мети, зафіксувавши поточний вигляд 25 водойм станом на 2016р. Найважливіші результати експедиції систематизувалися у статті «Озера Чорногори» яка об’єднала як вже існуючи так і новостворені сторінки для озер цього району.

Детальніше про проект «Вікіекспедиції»

Оприлюднено в Вікіекспедиції | 3s коментарів

Наука показує, що Вікіпедія — найкраща частина інтернету

Фото з Вікіконференції в Ізраїлі, 2012 рік (Wikimedia Israel, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0)

Фото з Вікіконференції в Ізраїлі, 2012 рік (Wikimedia Israel, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0)

 

Такий заголовок має стаття у The Washington Post. Йдеться про перше у своєму роді дослідження, яке здійснили науковці з Гавардської бізнес-школи: Shane Greenstein, Yuan Gu та Feng Zhu.

Дослідження використовує ключові слова і фрази, щоб дослідити, як тисячі редакторів Вікіпедії спілкуються між собою. Науковці зосередились, зокрема, на історії редагування статей англійської Вікіпедії, що стосуються політики Сполучених Штатів. Вони виявили, що редактори на 15% більш схильні редагувати статті, текст яких розкриває точку зору, протилежну їхній власній. Скептики, зокрема й серед самих редакторів, заперечать, що в такій схильності немає нічого хорошого: десятки користувачів витрачають свій час на обговорення того, як правильно читати (а українською — і писати) прізвища Rowling чи Palahniuk, чи ставити крапку в кінці підпису зображення або як ставити внутрішні посилання на роки — замість того, щоб займатися власне написанням тексту.

Але дослідники виявили, що потяг редакторів Вікіпедії до сперечання з опонентами приносить більше користі, ніж ви б думали. Адже в результаті зважування аргументів усіх сторін остаточний текст статті має більше шансів наблизитися до того, чому поклоняються усі вікіпедисти — нейтральної точки зору. Шейн Ґрінстейн говорить, що це дає надію: дивовижно, як показне бажання протилежних сторін знищити одна одну призводить до того, що все якраз тримається купи.

І тут головний момент: саме це відрізняє Вікіпедію від інших майданчиків взаємодії користувачів інтернету між собою — у першу чергу, соцмереж на зразок Facebook чи Twitter. У соцмережах люди опиняються замкнені у свою соціальну камеру, де відлунюють власні думки, таким чином тільки зміцнюючи її. Одну й ту ж тему обговорюють тут і там, користувачі зазвичай проходять повз, залишаючи коментарі, але не повертаючись до обговорення. Вікіпедія ж дає змогу виробляти цілісність.

Автор з The Washington Post пропонує уявити, що було б, якби Александр Македонський мав доступ до інтернету. Він міг би загрузнути у Twitter, хвалячись перемогами, що було б сумно. А міг би заснувати Вікіпедію — проект, який уже давно перевершив за кількістю записів історичну Александрійську бібліотеку. І продовжує рости.

Оприлюднено в Наука і освіта, Поточні події | Позначки: , , | Залишити коментар

Вікіекспедиція на Трахтемирівський півострів

Бо що мені та слава галаслива
Про всі дива за тридев’ять морів,
Коли я досі і малого дива –
Землі своєї ще не зрозумів!
Євген Плужник

Вид на Дніпро (Канівське водосховище) із пагорба поблизу с.Ходорів. фото 2

Троє подорожніх завершили свою мандрівку місцями, де сходяться різні епохи. Таких місць на українській землі багато, але мабуть нема такого невеликого клаптика землі (який можна обійти пішки всього за день-два), яке було б так «насичене історією», як Трахтемирівський півострів і прилеглі території. Це і часи, коли людство навчилося виплавляти залізо (Трахтемирівське городище), і Київська Русь (літописні міста Чучин та Заруб), і козацьке минуле краю, і трагічні сторінки ХХ ст. (Букринський плацдарм) і не так давноминулі часи, які нагадають про мінливість слави і багатства цього світу (маєток Бакая).

Вид на Канівське водосховище з дніпровської кручі (біля с.Балико-Щучинка). фото 2

Ніщо не зрівняється із пішим походом. Тому всі об’єкти і місцевості учасники Вікіекспедиції вирішили обійти пішки. Може десь із ними поряд йшли Максим Горький, Майк Йогансен та вигаданий Підмогильним поет Вигорський, які теж любили мандрувати…

Читати далі

Оприлюднено в Вікіекспедиції | Залишити коментар

У світі ще є люди, які не знають про Вікіпедію. Ми дізнавалися у них, чому

Дослідники Фонду Вікімедіа відвідали Індію, Нігерію та Мексику, щоб поговорити з молодими, мобільними та пошуко-залежними, і виявили, що бренд Вікіпедії знають і впізнають менше ніж 50% респондентів у всіх трьох країнах. В Індії та Нігерії понад 75% учасників опитування відповіли, що ніколи не чули про Вікіпедію.

Photo by Zachary McCune, CC BY-SA 4.0.

У Нігерії. Автор фото — Zachary McCune, CC BY-SA 4.0.

За годину на захід від Ченнаї (Індія) молода учителька біології часто оновлює матеріали свого курсу. Сама вона у школі покладалася на книжки, а вже її учні користуються інтернетом. «У 2009 році бібліотечні статті допомагали найбільше, бо я не вміла користуватися інтернетом [і] не мала його вдома», — пояснює вона. — «Але у 2016-му оновлення є дуже важливим».

Як і близько 462 мільйони індійців, ця вчителька біології звертається до онлайн-ресурсів за інформацією. Вона використовує пошуковики, щоб знаходити зображення, тексти та анімації, які допоможуть пояснити матеріал її учням.

Вона чула про Вікіпедію, але не може пригадати, коли минулий раз нею користувалася. «Я знаходжу все, що мені треба, в Google — мені ніколи не доводилося шукати щось у Вікіпедії».

phone-survey-graph

Результати телефонного опитування «Чи чули ви коли-небудь про Вікіпедію?». Позитивна відповідь: Індія — 25% респондентів, Нігерія — 23%, Мексика — 45%.

У нещодавньому дослідженні, що охопило понад 11 тисяч осіб у Мексиці, Індії та Нігерії, Фонд Вікімедіа дослідив поточні закономірності пошуку інформації та доступу до інтернету. Мета цього дослідження — краще зрозуміти та відповісти на потенціал «нових читачів» Вікіпедії — людей, які неактивно користуються Вікіпедією або взагалі не знають про її існування.

Ці три країни представляють понад 20% населення світу. Вони також є регіонами швидкого зростання доступу до інтернету. Доступ до інтернету зростає щороку на 7% у Мексиці, на 13% — в Індії і на 16% — в Нігерії. Але не зважаючи на зростання можливостей доступу, використання Вікіпедії залишається на низькому рівні. У той час, як у США впродовж вересня англомовну Вікіпедію відвідали з понад 239 мільйонів різних пристроїв, у Нігерії за цей же місяць — лише з 3,1 мільйона пристроїв.

Тобі Нерін, голова відділу Читання у Фонді Вікімедіа, говорить: «Такі дослідження — фундаментальні для нашої місії. Хоча Вікіпедією користуються мільйони людей, мільярди інших людей все ще не користуються цим ресурсом. Проект «Нові читачі» дає нам цінну інформацію про те, яку користь може отримати решта планети від контенту, створеного нашими спільнотами».

Шестимісячний дослідний проект поєднав 11 тисяч телефонних опитувань і шість тижнів етнографічних інтерв’ю у Нігерії, Індії та Мексиці. Телефонні опитування проводилися кількома мовами:

  • іспанською й англійською для 2500 учасників у Мексиці;
  • англійською, ігбо, хауса та йоруба для 2500 учасників у Нігерії;
  • ассамесе, каннада, бенгалі, малаялам, англійською, мараті, гуджараті, орія, хінді, пунджабі, тамільською та телугу для 6000 учасників у 7 регіонах Індії.

Етнографічне дослідження дало інформацію про детальну поведінку в інтернеті та інформаційні потреби нігерійців, індійців та мексиканців. Впродовж двох тижнів поїздок по кожній країні, працівники Фонду і дослідники з Reboot взяли інтерв’ю у 175 осіб, часто спостерігаючи за тим, як вони користуються інтернетом.

Отримані дані утворюють портрети інтернет-культур, де домінують мобільні пристрої, обмежений доступ, цілеспрямований пошук і довіра до панелі пошуку перед іншими властивостями вебу. Дослідження також показало закономірності пошуку інформації, де головне — швидкість і користь, а не глибокий контекст і авторитетність джерела.

Загалом, проект дав 24 висновки. Серед ключових деталей такі:

Впізнаваність і відомість бренду Вікіпедії становила менше ніж 50% від опитаних учасників у всіх трьох країнах. В Індії та Нігерії понад 75% учасників сказали, що вони ніколи не чули про Вікіпедію.

Серед тих, хто таки впізнав Вікіпедію, поширене нерозуміння: дехто пояснював, що це пошуковий рушій або соцмережа. Деякі учасники, помічені за використанням Вікіпедії, не знали назви сайту або ж не впізнавали слово «Вікіпедія».

«Щоб поширити вільні знання по світу, для нас дуже важливо зрозуміти користувачів, для яких ми працюємо, в Африці, Близькому Сході, Азії й Латинській Америці», — говорить Адель Врана, голова відділу Стратегічних партнерств і глобального залучення. — «Нам треба мати глибоке розуміння потреб наших користувачів і типових проблем, щоб ми могли працювати з людьми та організаціями для кращого їх залучення».

Photo by Jorge Royan, CC BY-SA 3.0.

Автор фото — Jorge Royan, CC BY-SA 3.0.

За шість тижнів у Мехіко і Пуеблі, Лагосі та Беніні, Делі і Ченнаї, дослідники Фонду Вікімедіа не лише зустріли потенційних читачів Вікіпедії, але також і тих людей, завдяки яким Вікіпедія можлива. Маючи понад 80 тисяч активних волонтерів, які редагують щомісяця, Вікіпедія залишається глобальною спільнотою творців вільних знань.

Вікіпедисти у Мехіко, наприклад, нещодавно закінчили найдовший у світі марафон з редагування, або ж колективний захід зі створення контенту. Він тривав 72 години, понад 60% учасників були жінки.

У Нігерії невелика, але дуже віддана група користувачів додає у Вікіпедію фотографії національних парків Нігерії і створює нові статті про визначних жінок-лідерів країни.

На відстані кількох хвилин від згаданої вчительки біології тамільська Вікіпедія наближається до 90 000 статей завдяки активній роботі тамільських Вікіпедистів у всьому Таміл-Наду. На сьогодні на один мільйон індійців припадає один вікіпедист, але вони роблять відчутний внесок, працюючи у Вікіпедії 23-а мовами Індії.

Фонд Вікімедіа працює над тим, що краще відповідати потребам нових читачів. Ще треба зробити велику роботу, стисло представивши Вікіпедію тим, хто з нею незнайомий, і розповівши про її цінність. Поруч з такими зусиллями спільноти, як Kiwix, команда Читання у Фонді Вікімедіа також працює над онлайн/офлайн рисами Вікіпедії, що принесуть користь її читачам за умов незначного чи ненадійного доступу до інтернету.

Мільйони потенційних читачів Вікіпедії чекають у таких місцях як Мексика, Індія та Нігерія — наш виклик у тому, щоб їм служити. І ми раді шукати нові шляхи для цього.

Закарі Мак-Кун, відділ Глобальної аудиторії
Фонд Вікімедіа

«Нові читачі» — міждисциплінарний проект Фонду Вікімедіа. Над ним працюють люди з різних відділів.

Переклад допису People all over the world have yet to discover Wikipedia. We went to them to find out why. з Блогу Вікімедіа.

Оприлюднено в Закордонний досвід | Позначки: | 1 коментар

Краєзнавча вікіекспедиція Гребінківським та Пирятинським районами

Sv Vesillya 2016 117
Ось і завершилась обробка медійного матеріалу, здобутого під час Вело-вікі-експедиції селами Гребінківського та Пирятинського районів. Метою цієї мандрівки було сфотографувати пам’ятки культури, історії і природи, що зустрічалися на маршруті велотуристів у селах Гребінського та Пирятинського районів, а також збагатити статті Вікіпедії та Вікісховища медійним матеріалом або створити нові статті. А ще найцікавішою ціллю було зануритися в етносвято «Свіччине весілля»…

Читати далі

Оприлюднено в Вікіекспедиції, Поточні події | Позначки: | Залишити коментар

Конкурс наукових фотографій 2016: поспішайте взяти участь!

Прямий ефір з Конкурсу наукових фотографій 2016: конкурс триває, зображення надходять!

Якщо Ви часто користуєтеся Вікіпедією, то напевне звертали увагу, що статті про наукові віяння, об’єкти чи процеси доволі слабо ілюстровані. І це можна пояснити, адже сфотографувати замок, квітку чи публічну особу може будь-хто, а от кристали хлориду міді(II) гідрату — тільки той, хто працює у лабораторії. Саме для того, щоб розворушити людей, які працюють у лабораторіях — а також роблять операції, їздять в експедиції, мають доступ до телескопів чи будь-яким іншим чином можуть робити наукові знімки, — і заохотити їх подавати свої фото на конкурс.

Учасники конкурсу одним махом убивають кількох зайців, або ж роблять кілька корисних справ. По-перше, Вікіпедія отримує знімок, яким можна проілюструвати статтю, а якщо знімків багато — то й не одну. Текст текстом, але ж відомо, якими важливими є ілюстрації, згодні? По-друге, хіба це не лоскоче самолюбство, коли саме твоє зображення стоїть у статті, яку можуть читати і читають тисячі людей? По-третє, деякі зображення просто біда як складно отримати, а проілюструвати свою наукову статтю усі б не проти. Тож зображення, яке ви подаєте на конкурс, інший науковець зможе використати у своїй роботі. Звісно, за умови вказання авторства, як же інакше. І по-четверте, це конкурс, а конкурс має призи! Призовий фонд вимірюється тисячами гривень — а нагороду отримають переможці у кожній з шести категорій, тож організатори планують зробити приємне не одному науковому фотографу 🙂

Тому — беріть участь! Період подання зображень — з 1 по 28 жовтня 2016 року включно.
Пам’ятайте, що науковості фотографії додає якісний і повний опис, який ми просимо робити українською й англійською мовами. Більше про конкурс читайте на його сторінці у Вікісховищі: Конкурс наукових фотографій 2016 в Україні

Якщо маєте запитання, пишіть їх у коментарях або надсилайте на SciencePhoto@wikimedia.in.ua.
Приєднуйтесь також до події у Facebook! Хай щастить 🙂

Мікробіолог за роботою. Автор фото — Tetyana Yana-t Petruk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Мікробіолог за роботою. Автор фото — Tetyana Yana-t Petruk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Шершень звичайний, матка. Автор зображення — Gubin Olexander, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Шершень звичайний, матка. Автор зображення — Gubin Olexander, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хлорида міді(II) гідрата кристали. Автор фото — Nozhnici, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хлориду міді(II) гідрату кристали. Автор фото — Nozhnici, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Оприлюднено в Конкурси, Наука і освіта | Позначки: , , | 1 коментар
%d блогерам подобається це: