Archive

Posts Tagged ‘Вікіпедія’

Моє життя вікіпедиста з аутизмом

Два роки тому я виявив, що належу до людей з розладами спектру аутизму. Дізнаючись більше про себе і те, як працює мій мозок, я почав дивитися на своє минуле з нової точки зору. У цьому есе я розповідаю дещо з того, що дізнався про свої успіхи, невдачі і багато речей, які колись мене бентежили, — зокрема й про досвід у русі Вікімедіа.

Це есе було основою доповіді під такою ж назвою, яку я представив на конференції «Вікіманія» 2015. Це не детальний її запис. Є також версія французькою.

maternelle
Це фото зроблене, коли мені було 4 роки, у французькому дитячому садку.

У мене небагато спогадів про той час, але батьки пам’ятають, що я зазвичай не був у захваті від того, щоб іти в садок упродовж тижня, але часто просився туди у суботу, тому що більшості дітей там не було.

Це не означає, що я їх не любив; просто у садку було набагато тихіше, ніж у робочі дні, і всі іграшки були моїми. Не треба було взаємодіяти з іншими дітьми, ділитися олівцями — і простором. Я міг робити все, що хотів, не переймаючись про інших дітей.

Я не знав цього тоді, і мені знадобилося майже 30 років, щоб оглянутися і зрозуміти, як це все було логічно.

Сьогодні

Мені 32 роки, і багато змінилося. Два роки тому, після деяких проблем на роботі, мій партнер вирішив поділитися своїми підозрами, що я можу належати до людей з розладами аутистичного спектру. Тоді я знав про це мало, але ця гіпотеза могла б багато чого пояснити, тож варто було дослідити тему.

Звичайно, тема підіймалася кілька разів і раніше, але завжди як жарт, як перебільшення моєї поведінки. Я ніколи не думав, що термін мене стосується. Великою проблемою є те, що в популярній культурі аутизм зазвичай представляють дуже одноманітно. Фільми на зразок «Людина дощу» (Rain Man) зображають вчених аутистів, які, попри свої надзвичайні можливості, живуть у зовсім іншому світі й інколи не говорять. Розлади аутистичного спектру значно більш різноманітні, ніж ці стереотипні приклади.

Коли я почав досліджувати тему і читати книги про аутизм чи автобіографії аутистів, я зрозумів, наскільки це стосується мене.

Знадобилось трохи більше часу (і деяка діагностика), щоб отримати підтвердження від експертів, і коли воно з’явилось, деякі люди все ж мали сумніви. Питання, яке виникало найчастіше: «Але чому це не виявили раніше?» Аутизм зазвичай діагностують у набагато молодшому віці, і, схоже, більшість свого життя мені вдавалося маскуватися під «нейротипового» — такого, чий мозок працює, як у більшості людей.

Гіпотеза пояснення цього, яка переважає зараз і базується на зробленому під час оцінок тесті IQ, полягає в тому, що я маю інтелектуальні здібності вище середнього рівня, що дало змогу частково компенсувати інакший склад розуму. Тут можна звернутися до комп’ютерної аналогії: можна сказати, що мій ЦП працює на  вищій частоті, що дозволяє емулювати у програмному забезпеченні ті апаратні засоби, яких у мене нема. Це також означає, що постійна робота цього програмного забезпечення може бути виснажливою, тож іноді мені треба побути на самоті.

Можете собі уявити, наскільки кардинально змінюється сприйняття, якщо у 31 усвідомити, що ти належиш до аутистів; раптово усе починає мати сенс. Я багато дізнався за останні два роки і це зростання метапізнання дало змогу подивитися на минулі події через нову призму.

У цьому есе я хочу поділитися з вами дечим, що я дізнався, і моїм нинішнім розумінням того, як працює мій мозок, зокрема через мій досвід як вікімедійця.

І хочу почати із застереження, що аутизм — це спектр розладів. Є популярна фраза серед онлайн-спільнот аутистів: «Якщо ти зустрів аутиста, ти зустрів одного аутиста». Просто майте це на увазі: те, про що я тут пишу, засноване на моєму особистому досвіді і не буде однаково застосовним до усіх людей з аутизмом.

Taipei_Wm2007_Guillaume

«Taipei Wm2007 Guillaume.jpg», автор фото — Cary Bass, вільна ліцензія CC-By-SA 3.0 Unported (з Вікісховища)

Світлину угорі було зроблено під час Вікіманії 2007 у Тайбеї. Ми ходили по місту з Кері Бассом (Cary Bass) (користувач:Bastique) і декількома іншими людьми. Дивлячись на це фото зараз, я помічаю декілька речей:

  • Я одягнений у простий одяг, бо у мене зовсім нема почуття стилю, і він має «безпечні» кольори.
  • У мене дві сумки (рюкзак і сумка для фотоапарата), бо я завжди хочу бути готовим практично до всього, тому у мене зазвичай повно речей.
  • Я присів, щоб змінити об’єктив фотоапарата, бо це більш стабільне положення, щоб не впустити й не розбити дорогий апарат. Я дізнався, що ця звичка займати дуже стабільне положення є загалом пом’якшувальною стратегією, яку я виробляв роками, не усвідомлюючи цього, щоб компенсувати свої проблеми з балансом і моторною координацією.

Спок

Гарною аналогією для розуміння того, як воно бути аутистом у нейротиповому суспільстві, є Містер Спок із «Зоряного шляху» (Star Trek Original Series). Син батька з Вулкану і людської матері, Спок технічно є напівлюдиною, але у відносинах з командою «Ентерпрайз» найчастіше проявляється саме його вулканська сторона.

Leonard_Nimoy_William_Shatner_Star_Trek_1968

Спок і Кірк. «Leonard Nimoy William Shatner Star Trek 1968», NBC Television, зображення перебуває у суспільному надбанні.

Серед найсмішніших моментів — його суперечки із запальним доктором Маккоєм, який називає його «байдужим автоматом» і «найбільш холоднокровною людиною з відомих [йому]». На що Спок відповідає: «Що ж, дякую, докторе». 1

Життя Спока, як вулканина, кероване логікою. Хоча він таки відчуває емоції, вони глибоко пригнічені. Його мова дуже чітка, майже стерильна. Через свою логічну й утилітарну точку зору, Спок часто видається зневажливим, черствим або й просто грубим щодо своїх товаришів по кораблю.

Риси Спока багато в чому подібні з аутизмом, і чимало аутистів асоціюють себе з ним. Наприклад, відома дослідниця аутизму й письменниця Темпл Ґрандін (Temple Grandin) у своїй книзі «Мислення о́бразами» (Thinking in Pictures) розповідає, як вона ставилася до Спока у ранньому віці:

Чимало людей з аутизмом є фанатами «Зоряного шляху». […] Я ототожнювала себе з логічним містером Споком, бо мені був цілком зрозумілим його спосіб мислення.

Я добре пам’ятаю один старий епізод, у якому зображено конфлікт між логікою й емоціями у зрозумілий мені спосіб. Монстр намагався розбити шатл камінням. Член команди загинув. Логічний містер Спок хотів знятися і втекти, поки монстр не розтрощив корабель. Інші члени команди відмовилися йти, поки не заберуть тіло мертвого члена команди. […]

Я погоджувалася зі Споком, але зрозуміла, що емоції часто братимуть гору над логічним мисленням, навіть якщо ці рішення виявляться небезпечними.2

У цьому прикладі, і в багатьох інших, фільтр сприйняття Спока не дає йому зрозуміти людські рішення, зроблені під переважним впливом емоцій. Такі дії здаються нерозумними і безглуздими, бо Спок інтерпретує їх через власну призму логіки. Йому бракує культурного фону, соціальних норм і невисловлених припущень, які несвідомо поширені у людей.

Протилежне також справедливе: якщо люди здивовані чи роздратовані Споком, то через те, що очікують від нього людської поведінки; вони часто стикаються з суворішою правдою, ніж їм хотілося б. Люди інтерпретують поведінку Спока через власний фільтр емоційного сприйняття. Вони часто неправильно розуміють його мотиви, приписують злочинні і двоїсті наміри, що змінює значення його початкових слів і дій.

Аутизм

Певно, ви знайомі з концептуальними моделями комунікації. У багатьох таких моделях комунікація зображається як передача повідомлення від відправника до отримувача.

In a basic communication model, the sender formulates the message, and transmits it to the receiver, who interprets it. The receiver also provides some feedback.

У базовій моделі комунікації, відправник формулює повідомлення і передає його отримувачу, який його інтерпретує. Отримувач також надає якийсь відгук.

An oral discussion involves a lot more signals from non-verbal communication, like tone of voice, facial expressions and body language.

Усний діалог включає значно більше сигналів невербальної комунікації, наприклад, тон голосу, вираз обличчя, мову тіла.

Якщо застосувати цю модель до усного діалогу, ви одразу побачите усі можливості недорозуміння: від того, що відправник має на увазі, до того, що він насправді говорить, до того, що отримувач чує, до того, що він розуміє, інформація радикально змінюється, особливо, якщо зважати на невербальну комунікацію. Це як варіант гри в «зіпсований телефон» для двох людей. Словами психолога Тоні Аттвуда (Tony Attwood),

Кожного дня люди роблять інтуїтивні здогади щодо того, що хтось думає чи відчуває. Більшість часу ми праві, але система не безпомилкова. Ми не бездоганні телепати. Соціальна взаємодія була б набагато легшою, якби звичайні люди казали точно те, що мають на увазі, без припущень і неоднозначностей.3

Якщо це ще та задача для нейротипових людей, тобто людей з «типовим» мозком, уявіть, як складно це може бути для аутистів, як я. Прекрасну аналогію можна знайти у фільмі «Гра в імітацію» (The Imitation Game) за мотивами життя Алана Тюрінга, якого зображено у фільмі, як людину з розладом аутистичного спектру.

caption

Сцена з «Гри в імітацію». © 2014 The Weinstein Company. Усі права застережено.

Якщо не брати до уваги історичну достовірність, один з моїх улюблених моментів у фільмі — коли юний Алан говорить зі своїм приятелем Крістофером про закодовані повідомлення. Крістофер пояснює криптографію як «повідомлення, яке будь-хто може бачити, але ніхто не знає, що воно значить, поки не має ключа».

Дуже спантеличений Алан відповідає:

Чим це відрізняється від розмови? […] Коли люди говорять один до одного, вони ніколи не кажуть того, що мають на увазі, вони кажуть щось інше. І ти маєш просто знати, що вони мають на увазі. От тільки я ніколи не знаю.

Аутистів характеризує багато різних рис, але одна з переважних — соціальна сліпота: нам складно читати емоції інших. Нам бракує «теорії розуму», яку використовують нейротипові люди для передачі ментальних станів (як-то переконання і наміри) іншим. Ми часто сприймаємо такі речі буквально, бо втрачаємо підтекст: нам складно читати між рядків.

Письменниця і спікер-аутист Ліан Голлідей Віллі (Liane Holliday Willey) одного разу узагальнила це так:

«Теорія розуму» не знадобилась би, якби кожен говорив те, що розуміє.4

Як справи?

У багатьох мовах поширена фраза, якою запитують когось, як справи: французька Comment ça va ?, англійська How are you? або німецька Wie geht’s?

Коли я вперше переїхав до Сполучених Штатів, то щоразу, коли хтось запитував мене «Як справи?» (How are you?), я обмірковував запитання. Тепер я вже знаю, що це привітання, а не справжнє питання, і вже майже автоматично відповідаю, як від мене очікують: «Чудово, а в тебе?» (Great, how are you?). Треба лише декілька мілісекунд, щоб перемкнутися на цей шлях і процес «питання-відповідь» пройти навпрошки. Але якщо люди відхиляються від звичайного вітання, тоді це ментальне зрізання шляху не спрацьовує.

Кілька тижнів тому в офісі Фонду Вікімедіа хтось мене запитав: «Як твій світ?» (How is your world?), і я застиг на кілька секунд. Щоб відповісти на це запитання, мій мозок почав оцінювати все, що відбувається у «моєму світі» (а «мій світ» широкий!), поки я не збагнув, що мені всього лиш треба сказати: «Прекрасно! Дякую!» (Great! Thanks!)

"Small talk" by Randall Munroe, under CC-BY-NC 2.5, from xkcd.com.

Іноді я забуваю, як вести легку розмову. «Привіт!» — «Привіт, друже!» — «Як ти, як справи?» — «Нууу…» [довга пауза] «Ем, ти в порядку?» — «Так! Просто це цікаве запитання. Я намагаюсь вирішити, яке же краще описати мо-» — [плеск по плечу] «Агов. Розмова.» — «А, точно. Справи добре, а в тебе?»
«Small talk». Комікс Рендала Монро, під ліцензією CC-BY-NC 2.5, з xkcd.com.

Привілей і гострі вуха

Це тільки один виклик, з яким стикаються аутисти, і я б хотів зараз поговорити про привілей нейротиповості.  Я білий і чоловік від народження, і мене ростили у люблячій сім’ї середнього класу в індустріальній країні. За багатьма стандартами, мені дуже пощастило. Але не зважаючи на мої суперсили, бути аутистом у переважно нейротиповому суспільстві означає чимало викликів.

Найбільш поширений наслідок, який я помітив у своєму досвіді і щодо інших аутистів, це відчуття глибокої ізоляції. Через відсутність «теорії розуму» і постійний ризик недорозуміння складно будувати стосунки. І це не конкретно чиясь провина; це через загальну необізнаність.

caption

Урочистий прийом на Вікіманії 2014. «Wikimania 2014 welcome reception 02», автор фото — Chris McKenna, вільна ліцензія CC-BY-SA 4.0 International.

Уявіть собі, що ви говорите до мене віч-на-віч. Ви не зовсім мене знаєте, але я здаюсь приємним, тож ви розпочинаєте розмову привіт-як-справи. Я не говорю багато, і вам доводиться витягувати розмову з незручних пауз. Коли я говорю, це виходить монотонно, як ніби мені байдуже. Ви стараєтесь дужче, ставите мені запитання, але я вагаюсь, силкуюсь зберігати зоровий контакт, але все одно відводжу очі, як ніби роблю щось іще.

А тепер, що відбувається з моєї точки зору. Я розмовляю з кимось, кого не зовсім знаю, але ви здаєтесь приємною людиною. Я не знаю, що про говорити, тому спершу переважно мовчу. Паузи для мене не проблема — мені просто приємно у вашій компанії. У мене нема сильних емоцій щодо того, про що ми говоримо, тож я говорю дуже спокійно. Ви ставите мені запитання і, звісно ж, потрібно трохи подумати над правильною відповіддю. Оця річ про «зоровий контакт», яку вчили у школі, насправді забирає багато ментальних ресурсів, які краще використати на складання відповіді на ваше запитання, тому інколи мені треба глянути вбік, щоб сфокусуватись.

Це ілюструє одну з багатьох ситуацій, у яких фільтр сприйняття кожної людини спричиняє повне розходження між тим, як ситуація сприймається кожною стороною.

Робота теж може бути бігом з перешкодами для людини з розладом аутистичного спектру, й аутисти більше піддаються впливу безробіття, ніж нейтротипові люди 5. Мені пощастило, що я зміг знайти середовище, в якому можу працювати, але чимало аустистів не такі щасливчики. Документально підтверджено, що люди, які займають вищі посади не обов’язково краще виконують обов’язки, просто вони мають кращі соціальні навики.

Пам’ятаючи про це, уявіть собі, які кар’єрні можливості можуть бути (чи радше не бути) у людини, яка не вміє говорити неправду, яка працьовита і зацікавлена в результаті роботи, але менше — у похвалі за неї, яка не розуміє офісної політики, яка не просто робить соціально необачні кроки і сердить своїх колег, а навіть не знає про це, людини, яка не здатна підтримати легку розмову в офісі. Уявіть цю людину — і кар’єру, яка у неї буде, навіть, якщо вона добре знає свою роботу.

Повсякденні стосунки з колегами і знайомими зазвичай поверхові; значення розмов біля кулера з водою низьке, тому люди більш схильні пробачати помилки. Але дружба — інша справа, і більшість мого життя у мене заледве були якісь друзі, ну, якщо не брати до уваги визначення друзів із Facebook. Незграбність толерується, але вона не популярна. Це не «круто».

Більшість таких проблем виникає, бо ви не маєте способу дізнатись, що людина перед вами інакша. У Спока, принаймні, були загострені вуха, які повідомляли про те, що він не людина. Те, як команда «Ентерпрайз» його прийняла, великою мірою залежало від відносин, які він зміг розвинути з товаришами по кораблю. Ці відносини, вірогідно, не були б можливі, якби вони не знали, що він інакший.

Комунікація через комп’ютер

Давайте повернемось до тої концептуальної моделі комунікації віч-на-віч. Тепер уявіть, як ця модель змінюється, якщо ви спілкуєтесь онлайн, електронною поштою, у вікі, в IRC або іншому чаті. Усі канали комунікації, такі звичні для вікімедистів, базуються на тексті і більшість з них — асинхронні. Багатьох нейротипових людей ці моделі комунікації розчаровують, бо втрачається більшість звичних невербальних сигналів, як-то тон голосу, вирази обличчя, мова тіла.

In online discussions, most of the nonverbal communication disappears, leaving only words. This can frustrate neurotypicals, but is much closer to the native communication model of autistic people.

В онлайн-обговореннях невербальна частина комунікації переважно зникає, і залишаються лише слова. Це може засмутити нейротипову людину, але це набагато ближче до рідної аутистам комунікаційної моделі.

Однак ця модель комунікації через комп’ютер більш близька до моделі комунікації аутистів, як я. Немає невербальної комунікації, яку треба дешифрувати; менше взаємодії і соціальних клопотів; і, зазвичай, немає незнайомого середовища. Сигналів набагато менше, і ті, що залишаються, це просто слова; їх значення все ще можуть відрізнятись, але вони набагато більш систематизовані і надійні, ніж несловесні сигнали.

В онлайні ж, натомість, є купа часу, часу, який можна використати на те, щоб зібратися з думками і сформулювати зважену відповідь. У той час як голос синхронний і переважно незворотний, текст може бути редагований, покращений, вилучений, перефразований або переписаний, аж поки він не стане таким, яким ми хочемо його бачити; аж тоді його можна надіслати. Це справедливо для асинхронних каналів зв’язку на зразок електронної пошти і вікі, але також поширюється і на напівасинхронні засоби на зразок месенджерів чи чатів.

Одначе не все так прекрасно. Наприклад, аутисти, як я, доволі нездогадливі в питаннях політики і читання між рядків. Ми схильні бути радикально чесними, в мережі чи поза нею, що не завжди виходить на добре. Аутисти також більш чутливі до тролінгу і можуть не завжди усвідомлювати, що те, як люди поводяться онлайн, це не те саме, що вони б робили у фізичному світі. Часто інтернет знижує чутливість людей і аутисти можуть наслідувати поведінку, яка взагалі-то не є прийнятною, не залежно від місця.

Аутизм у спільноті Вікімедіа

Звичайно, великим прикладом широкого онлайн-спілкування є рух Вікімедіа. На перший погляд, сайти Вікімедіа, і Вікіпедія зокрема, надають платформу, де можна педантично компілювати факти на тему, улюблену до одержимості, або методично виправляти одну й ту ж граматичну помилку знову і знову, і все це — з обмеженою взаємодією з людьми. Це може звучати як чудове місце для аутистів (ніби медом намащене) — що ж, до певної міри так воно і є.

caption

Категорія «Вікіпедисти з аутизмом» в англомовній Вікіпедії. 41 сторінка в категорії, 479 — у підкатегорії «Вікіпедисти з синдромом Аспергера»

Наприклад, своїм першим редагуванням десять років тому я виправив орфографічну помилку. Другим редагуванням — граматичну помилку. Третім редагуванням було виправлення одночасно й орфографічної, і граматичної помилки. Так почався мій шлях Вікіпедиста десять років тому.

Вікіпедисти одержимі цитатами, посиланнями на джерела і верифіковністю; факт є царем, а інтерпретація — табу. І так воно є, поки ви залишаєтеся в основному просторі назв. Якщо ж вийти за межі сторінок статей і насмілитися заглянути на сторінки обговорень і простори спільноти на зразок «Кнайпи», ці високі стандарти більше не застосовуються. Є купа недоведених, перебільшених і упереджених тверджень в обговореннях Вікіпедії.

І це на додачу до проблем, які я згадував раніше. Аутисту може бути складно відмовитися від доводів про речі чи людей, які йому не байдужі. Часто кажуть, що людям з аутизмом бракує емпатії, через що вони, по суті, виглядають черствими роботами. Однак є різниця між тим, щоб мати змогу читати емоції інших людей і співчувати іншим людям.

У нейротипових людей є дзеркальні нейрони, які дозволяють відчувати те саме, що відчуває людина перед вами; в людей з аутизмом цих нейронів набагато менше, і це означає, що їм треба ретельно вивчати ваші сигнали і намагатися зрозуміти, що ви відчуваєте. Але все одно вони люди з почуттями.

Якщо вам цікаво дізнатися більше про аутизм у спільноті Вікімедіа, є прекрасне есе в англомовній Вікіпедії, яке я дуже рекомендую. Що в ньому дійсно добре, так це те, що там аутизм не подається як патологія, а підкреслюється нейрорізноманітність: мається на увазі, що аутизм — це інакшість, а не хвороба.

Підсумок

Стів Зільберман (Steve Silberman), який написав книгу з історії аутизму, сказав так:

Один зі способів зрозуміти нейрорізноманістість — мислити термінами людських операційних систем: той факт, що комп’ютер працює не з Windows, не означає, що він зламаний.

За нормами аутистів, нормальний людський мозок легко відволікається, він нав’язливо соціальний, він страждає від дефіциту уваги до деталей.6

Але нейрорізноманітність має свою ціну. Інколи вас ображатимуть, інколи ви будете роздратовані чи безсилі, інколи будете думати: «Нічого собі, я про це в житті б не подумав».

Як я згадував вище, я переконаний, що Спок мав змогу з часом побудувати стосунки з людьми тільки тому, що його інакшість була їм відома, і вони навчилися розуміти  і приймати її. У той же час, Спок також багато навчився від людей.

Моєю метою тут було збільшити обізнаність про цю різницю, яка існує у нашій спільноті, заохотити до обговорення відмінностей більш відкрито і покращити наше розуміння одне одного.

Є багато такого, чого я не торкнувся у цьому есе, можливо, я розширю окремі моменти пізніше. Тим часом, якщо ви хочете продовжити цю дискусію, до мене можна звертатися — не вагайтеся робити це особисто чи онлайн.

Живіть довго і щасливо. \\///

caption

«ISS-42 Samantha Cristoforetti Leonard Nimoy tribute», автор — NASA, фото перебуває у суспільному надбанні.


  1. З епізоду Court Martial (Star Trek: The Original Series)↩
  2. Temple Grandin. Thinking in Pictures. p.152.↩
  3. Tony Attwood. The complete guide to Asperger’s syndrome. p.126.↩
  4. Liane Holliday Willey, in The complete guide to Asperger’s syndrome. Tony Attwood, p.126↩
  5. Maanvi Singh. Young Adults With Autism More Likely To Be Unemployed, Isolated. NPR. ↩
  6. Steve Silberman. The forgotten history of autism. TED 2015. ↩

То що там відбувається з російською Вікіпедією?

Логотип російської Вікіпедії на випадок блокування в Російській Федерації. Автори — Wikimedia Foundation і Peter K. Sheerin, CC-BY-SA-3.0

Логотип російської Вікіпедії на випадок блокування в Російській Федерації. Автори — Wikimedia Foundation і Peter K. Sheerin, CC-BY-SA-3.0

Новини про те, що у Російській Федерації блокують Вікіпедію, розлетілися по ЗМІ гарячими пиріжками.

Давайте поглянемо, що там відбувалось:

  • 25 червня 2015 року Чорноярський районний суд Астраханської області виніс рішення про заборону статті російської Вікіпедії під назвою «Чарас». Мова в ній йшла про наркотичну речовину, яка вважається «найсильнішим психотропним продуктом з коноплі», у тому числі про її виготовлення і вживання.
  • 18 серпня це рішення стало відомим спільноті російських вікіпедистів і почалося обговорення.
  • 20 серпня Роскомнагляд виступив з вимогою вилучити дану статтю з Вікіпедії.
  • Вікіпедисти відмовились, оскільки стаття відповідає внутрішнім правилам Вікіпедії: вона має значення і текст її підкріплений джерелами. Сервери ж Вікіпедії розташовані у США і формально законодавство РФ не має до неї стосунку. З коментарями виступили керівники НП «Викимедиа РУ», що представляє власника Вікіпедії в РФ, Станіслав Козловський і Володимир Медейко. Було сказано, що це не перша спроба цензурувати Вікіпедію, вікіпедисти керуються лише правилами проекту і давно готові до блокування через цензуру.
  • Того ж дня Роскомнагляд повідомив про можливість блокування цієї статті з метою унеможливлення її поширення. Оскільки Вікіпедія використовує протокол HTTPS, за яким не можна обмежити доступ до окремих сторінок, це означає блокування Вікіпедії цілком.
  • У російськомовній Вікіпедії з’явився банер з попередженням і посиланням на есе «Что делать, если Википедия заблокирована», у якому йдеться про способи обходу блокування. Думку про те, що обхід — перше рішення, висловив і засновник Вікіпедії Джиммі Вейлз.
  • 24 серпня Роскомнагляд направив операторам зв’язку вимогу заблокувати згадану статтю, що вони, один по одному почали виконувати.
  • Поки навколо статті «Чарас» крутився інформаційний вихор (відвідуваність статті зросла у тисячу разів), вікіпедисти виявили купу інших речей з такою назвою, а отже, згідно з правилами її перейменували на «Чарас (наркотическое вещество)», з уточненням. Вміст статті кардинально змінився: можна порівняти версії за 30 квітня 2014 року (а з того часу і до серпня 2015-го, тобто понад рік, у ній не було жодної зміни) і сьогоднішню.
  • 25 серпня Роскомнагляд визнав рішення Чорноярського районного суду виконаним, оскільки статтю було повністю переписано, і вилучив її з Єдиного реєстру забороненої інформації. Блокування Вікіпедії, яке протривало кілька годин залежно від провайдера, почали знімати.
  • У списку заборонених Роскомнаглядом статей залишаються три статті: «Самосожжение», «Самоубийство» і «Способы самоубийства».

Хоча найбільш очевидний наслідок всього — саме блокування Вікіпедії — протривало зовсім недовго і вже закінчилось, крім всього, стаття про чарас з’явилась у Вікіпедії українською мовою, в українській та кількох інших Вікіпедіях написали про Роскомнагляд. Також історія змушує задуматись над багатьма речами. До вашої уваги деякі з публікацій:

Новини Вікімедіа за червень-липень 2015

Wikimedia highlights, July 2015 lead image.jpg
Ознайомтеся з новинами з блогу Вікімедіа за червень-липень 2015.

Ці техасці взяли собі за мету покращення статей у Вікіпедії на тематику революції в їхньому штаті

The Alamo at Night, San Antonio, Texas (2014-12-12 23.00.05 by Nan Palmero).jpg
Аламо стала символом для всіх техасців після того як майже всі її захисники були знищені мексиканською армією. Photo by Nan Palmero, freely licensed under CC-by-SA 2.0.

Студенти в США та Мексиці часто вивчають історію Війни за незалежність Техасу 1835-1836. Два редактори Вікіпедії — Karanacs та Maile66 взяли на себе місію покращити статті на цю тему.

Протягом трьох місяців Karanacs та Maile66 працювали разом щоб створити нову статтю. Їх план включав скрупульозну вичитку існуючої статті — всіх 5 243 слів, та глибокі дослідження. Karanacs провів приблизно 300 годин читаючи академічну літературу, пишучи статтю та перевіряючи вже написане.

Безпечний доступ до сайтів Вікімедіа через протокол HTTPS

Green Keys.jpg
Для того, щоб зробити приєднанання користувачів Вікіпедії до світових знань безпечним, Фонд Вікімедіа вводить протокол HTTPS для всього трафіку на сайтах Вікімедіа. Image by Hugh D’Andrade, from Electronic Frontier Foundation, freely licensed under CC BY 3.0.

Щоб бути дійсно вільним, доступ до знань повинен бути безпечним та нецензурованим. Фонд Вікімедіа хоче щоб ви могли використовувати Вікіпедію та інші сайти Вікімедіа без шкоди приватності чи безпеці. В червні був введений протокол HTTPS для зашифровування всього трафіку на сайтах Вікімедіа.

Протокол HTTPS створює закодоване з’єднання між вашим комп’ютером та сервером Вікімедіа для забезпечення повної безпеки та приватності даних, які ви передаєте. Закодовування ускладнює втручання урядів та інших третіх сторін в ваш трафік. Також це ускладнює провайдерам цензурування доступу до деяких статей Вікіпедії та іншої інформації.

7 473 томи, 700 сторінок кожен: зустрічайте Паперову Вікіпедію


Інтерв’ю з Майклом Мендібергом, який створив Паперову Вікіпедію. Ви також можете подивитися це відео на YouTube чи Vimeo. Video by Victor Grigas, freely licensed under CC BY-SA 3.0.

Шість років роботи, купа виправлень, та велика допомога від друзів, і Майкл Мендіберг створив Паперову Вікіпедію. Це новий витвір мистецтва, в якому спеціальне програмне забезпечення перетворює англійську Вікіпедію в 7473 паперові томи.

Важливо зазначити, що Мендіберг не друкував всі книжки і не планує. Він надрукував лише невеликий відсоток книжок, що допомагають зрозуміти розмір Вікіпедії. Не потрібно друкувати всі — наша уява може доповнити те, чого не вистачає.

Творець вибраних статей рекомендує п’ять статей Вікіпедії

Wreck of the U.S.M. steam ship "Arctic" (one-third-size).png
Одна з «найкращих» статей користувача Wehwalt — пароплав «Арктік», який зазнав катастрофи, схожої на катастрофу «Титаніка». Painting by James E. Buttersworth, Public domain.

«Найкраще з Вікіпедії» — це новий експеримент блогу Вікімедіа. Ця щотижнева подія запрошує одного члена спільноти Вікіпедії, щоб він оголосив список з п’яти статей, зображень чи іншого контенту, які він вважає цікавими чи важливими, у співробітництві з дописувачами блогу Вікімедіа.

Нещодавнім гостем був Гері Грінбаум (Wehwalt), який написав 127 вибраних статей в англійській Вікіпедії, сам чи в команді — більше, ніж хто-небудь інший. За десять останніх років він зробив близько 100 000 редагувань. Він обрав п’ять цікавих статей, над трьома з яких він працював особисто.

Як англійська Вікіпедія описала зміну статі Кейтлін Дженнер

Кейтлін Дженнер, відома американська олімпійка та телезірка, змінила свою стать 1 червня та продемонструвала це фотографією в журналі Vanity Fair. Вікіпедія відреагувала на цю новину швидше, ніж за 30 хвилин.

Новина щодо титульної статті про Кейтлін Дженнер у журналі Vanity Fair швидко поширилась по всьому Інтернету. Однак це викликало конфлікт, як про неї говорити. Консервативний американський журнал National Review запитав: «Хто виграв олімпійські нагороди Брюса Дженнера?» І як слід людям писати про нову гендерну ідентичність у світлі значної історії Дженнер у гендерно-диференційованому спорті?

Однак серед дописувачів англійської Вікіпедії конфлікту майже не було, значною мірою через інструкції, написані під час зміни статі Челсі Меннінг 2013 року. Після обміну тисячами байтів тексту, підсекція Керівництва Вікіпедії зі Стилю «Ідентичність» була відредагована і станом на 1 червня 2015 року є такою:

Виняток … робиться для термінів, які позначають гендерну ідентичність. У таких випадках, Вікіпедія надає перевагу самовизначенню, навіть коли використання надійних джерел свідчить про інше. Про будь-яку людину, чия стать може бути піддана сумніву, слід казати тими займенниками, присвійними прикметниками і гендерними іменниками (напр. «чоловік/жінка», «офіціант/офіціантка», «актор/акторка»), які відповідають останній за часом гендерній самоідентичності, висловленій цією людиною. Це має стосуватися будь-якої фази життя цієї людини, крім випадку, коли ця людина прямо зазначила про інше.

Збереження зовнішніх посилань у Вікіпедії на майбутнє: Джефрі Білдер

Geoffrey Bilder
Джефрі Білдер працює над уникненням явища вмирання гіперпосилань, що також відоме під назвою «биті посилання». Photo by Helpameout, freely licensed under CC BY-SA 4.0.

Хоча гіперпосилання і зробили сприйняття надрукованого тексту простішим, у них є один значний недолік: «биті посилання» — смерть гіперпосилань, які більше не ведуть до оригінального джерела тексту.

Джефрі Білдер присвятив 15 років науковій праці у сфері комунікацій та користується Вікіпедією з початку 2000-х. «Ми починаємо розуміти, що багато інструментів для посилань у Вікіпедії тривалий час не оновлювалися», — каже він. — «Тому ми працюємо над тим, щоб забезпечити DOI-цитування в реальному часі, спільне для Вікіпедій усіма мовами».

Вікіпедія мовою конкані виходить на люди

File:Darshan Kandolkar talks about Konkani Wikipedia.webm
Представник Фонду Вікімедіа Даршан Кандолкар ділиться своїм досвідом дописування у конканійську Вікіпедію. Video (in Konkani) by Wikimedia India, freely licensed under CC-BY-SA 4.0.

Вікіпедія конканійською мовою, поширеною в штаті Ґоа в Індії, була випущена в світ 18 червня після перебування в інкубаторі протягом близько дев’яти років. Проект зазнав багатьох випробувань, але напружена робота спільноти дописувачів, переважно мешканців штату Ґоа, була винагороджена виходом проекту з інкубатора.

Моя мрія — розпочати проект для борців за свободу у Ґоа, залучивши людей з різних середовищ: від студентів до журналістів та колумністів. Мені також хотілося створити партнерство з освітніми установами, щоб залучати студентів на постійній основі і щоб спільнота, яка спілкується мовою конкані, могла тримати над ними шефство.
Даршон Кандолкар

Лі Тельмадаттер: «Як долучитися до запровадження змін, яких ви хочете досягти»

Leigh Thelmadatter-7697.jpg
Лі Тельмадаттер, фотографія для кампанії збору коштів Фонду Вікімедіа у 2012 році. Photo by Karen Sayre for the Wikimedia Foundation, released under the CC BY-SA 3.0 license.

Викладач університету і волонтер Вікіпедії, Лі Тельмадаттер допомагала писати статті на різні теми, починаючи від мексиканських напоїв і страв до біографій та церков. Сьогодні вона працює зі студентами над поліпшенням висвітлення у Вікіпедії Мексики і її культури, мандруючи по країні вздовж і впоперек у пошуках інформації, якою варто поділитися.

Я думаю, Вікіпедія і подібні проекти пропонують хоча б ідею, що легший доступ до більшої кількості інформації може бути наданий більшій кількості людей.
Лі Тельмадаттер

Вікідані: скоро у меню у закладах поруч з вами

Wikidata tastydata.svg
Логотип для Виклику Вікіданих у меню. Logo by Offnfopt, freely licensed under CC0 1.0

У нас у Wikimedia Sverige (Швеція) ми любимо попоїсти, мандрувати, а ще відкриту інформацію. Отже, ми почали міркувати: що б такого зробити, щоб трішечки полегшити життя частого мандрівника літаком? За допомогою проекту Вікідані дописувачі вирішили запустити виклик щодо меню ресторанів по всьому світу, щоб вони додавали до своїх меню суттєву інформацію. Наші учасники використали Вікідані для надання тем, перекладів та ілюстрацій.

Вікідані є сукупністю структурованих даних, які можуть бути редаговані і комп’ютерами, і людьми. Головний фокус, звичайно, на Вікіпедії, але варіанти їх використання просто-таки невичерпні, що ми якраз і хотіли показати цим проектом.

Вікімедійці спонукають ЄС захистити свободу панорами

London-Eye-2009.JPG
Лондонське око на фотографіях можна поширювати онлайн згідно з правом на свободу панорами. Photo by Kham Tran, feely licensed under CC BY-SA 3.0.

Нещодавно Європарламент прийняв рекомендації, які накладають обмеження, чинні на території всіх держав-членів Європейського Союзу. Спільнота Вікімедіа змобілізувалась у відповідь.

Оновлено (13 липня): 9 липня Європейський Парламент затвердив «Звіт Реди». Абзац, який стосувався свободи панорами, був повністю вилучений з документу. Це означає, що на даний час нічого не змінилось: країни, на які поширювалась свобода панорами згідно з їх національним законодавством, далі її матимуть. Країни, у яких свобода панорами національним законодавством не передбачалась, її не матимуть.

Американська спілка захисту громадянських свобод (ACLU) подала позов від імені Фонду Вікімедіа

Albert V Bryan Federal District Courthouse - Alexandria Va.jpg
Сліпа Юстиція стоїть, тримаючи терези, на будинку Суду Сполучених Штатів ім. Альберта В. Браяна в Александрії, Вірджинія. Photo by Tim Evanson, freely licensed under CC BY-SA 2.0.

10 березня Фонд Вікімедіа приєднався до позову проти Агентства національної безпеки США (NSA) щодо їхньої програми стеження за потоками даних. Слухання щодо недавнього подання уряду про припинення процесу призначені на кінець вересня.

Отримуйте останні новини Вікіпедії без проблем через IFTTT

IFTTT Logo.svg
If This Then That, або IFTTT (дослівно: «якщо Так, Тоді Те») впроваджує нові засоби, які роблять доступ до відкритої інформації Вікіпедії простішим, ніж будь-коли. Logo by IFTTT, public domain.

Новий канал Вікіпедії на IFTTT робить простішим, ніж будь-коли, ділення вільними знаннями. Це включає:

  • Зображення дня: повідомлення з Вікісховища про зображення дня
  • Стаття дня: цікава стаття з Вікіпедії, вибрана щоденно з-поміж найкращих статей Вікіпедії
  • Слово дня: визначення одного слова денно з Вікісловника
  • Нові редагування статті Вікіпедії: нові редагування на будь-якій сторінці Вікіпедії (подібно до ваших списків спостереження)
  • Нові редагування конкретного користувача: нові дописи від певного користувача Вікіпедії
  • Нове редагування з гештегом в описі змін: слідкуйте за редагуваннями через гештеги в описі змін (спробуйте застосувати гештег #editathon протягом вашого наступного едітатону)
  • Редагована стаття в категорії: покаже нові редагування статей в межах категорії
  • Статті, додані до категорії: кожного разу, коли стаття буде додана до категорії

Andrew Sherman, Інтерн з цифрових комунікацій, Фонд Вікімедіа;
переклад з англ. користувачів Tohaomg (чер.) та Mykola Swarnyk (лип.)
Зображення і текст можна вільно використовувати за умови вказання авторів і ліцензій.

Українська Вікіпедія: підсумки липня 2015

Відвідуваність

За підсумками місяця українська Вікіпедія 24-а у світі з показником 48,2 млн переглянутих за місяць сторінок[1]. Найпопулярнішими минулого місяця були такі статті:

  1. Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з травня 2015) (37 623 переглядів)
  2. Ланьо Михайло Іванович (21 697)
  3. Україна (21 526)
  4. Війна на сході України (16 613)
  5. Свято Купала (14 915)
  6. Київська Русь (13 292)
  7. Березенко Сергій Іванович (13 285)
  8. Національна поліція України (13 050)
  9. Бурштин (11 925)

За рік число відвіданих протягом місяця сторінок упало на 24%.

Розмір

  • Число статей перевищило 583 тис. Це 16-й показник у світі.
  • За місяць створено — 4453 статті.
  • Середня результативність за день — 144 статті.
  • Розрив із китайською Вікіпедією збільшився на 1359 статей.
  • За числом створених за місяць статей українська Вікіпедія на 15 місці у світі і на 9 місці у світі серед Вікіпедій, що мають більше 500 тис. статей.

Див. також: Користувач:Бровар/Перегони, Міжмовний рейтинг, Вікіпедія:Розмір української Вікіпедії.

Активність

1998 користувачів здійснили якусь дію протягом 30 минулих днів. Це на 4% більше за відповідний період минулого року[2].

Число редагувань на початок місяця: 16 402 тис, на кінець місяця 16 543 тис. За місяць: 141 тис., що на 19% більше, ніж за цей місяць рік тому[2].

175 користувачів за місяць здійснили більше 100 редагувань, у тому числі 25 користувачів здійснили більше 1000 редагувань: 1. Krupski Oleg (4059), 2. Mr.Rosewater (3878), 3. Микола Василечко (3872), 4. Бучач-Львів (3237), 5. Lorry (2970), 6. X3mEn (2741), 7. Jphwra (2729), 8. Sanya3 (2630), 9. 10. Леонід Панасюк (2505), 10. Leonst (2377), 11. Andrew J.Kurbiko (2351), 12. Vittalio (2088), 13. Brunei (1784), 14. Тутовий (1699), 15. Fessor (1666), 16. AnatolyPm (1629), 17. Вальдимар (1518), 18. Yasnodark (1380), 19. Green Zero (1325), 20. LeonNef (1291), 21. Hjvfy (1286), 22. Nickispeaki (1285), 23. Ahonc (1174), 24. Стефанко1982 (1076), 25. Lexusuns (1031).

Адміністратори, які за місяць здійснили більше 100 дій: Green Zero (1 081), Helixitta (361), Piramidion (243), Максим Підліснюк (193), Mr.Rosewater (143), Вальдимар (122), Aced (108), TnoXX (102).

Патрульні. У липні 179 патрульних здійснили якусь дію (разом 11827 дій), що на 4% менше, ніж рік тому. 36 патрульних здійснили більше 100 дій: 1. Jphwra (670), 2. X3mEn (664), 3. Andrew J.Kurbiko (567), 4. Basio (556), 5. Maxim Gavrilyuk (425), 6. Hjvfy (364), 7. Fessor (363), 8. Nickispeaki (345), 9. Микола Василечко (340), 10. Леонід Панасюк (289), 11. MSha (288), 12. Mr.Rosewater (276), 13. Brunei (262), 14. ReAl (247), 15. Leonst (239), 16. Leh Palych (239), 17. Green Zero (218), 18. Olexa Riznyk (209), 19. LeonNef (167), 20. Olegvdv68 (148), 21. AnatolyPm (148), 22. Xsandriel (148), 23. Perohanych (142), 24. Вальдимар (138), 25. Anticop (133), 26. Dimant (132), 27. Crazydoktor (129), 28. Lexusuns (128), 29. Oleksandr Tahayev (122), 30. ДмитрОст (117), 31. Bulakhovskyi (114), 32. VictorAnyakin (113), 33. Kholodovsky (111), 34. Ілько Біленко-Шумахєр (105), 35. ValeriySh (104), 36. Dim Grits (104).

У масмедіа:

Див. також: ВП:ППВ.

[2] За даними wikistatistics.net
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Wikipedia_Michelangelo.JPG
Категорії:Статистика Позначки:,

Якої товщини Вікіпедія українською мовою?

На виставці “From Aaaaa! to ZZZap!“, яка проходила з 18 червня по 11 липня в Нью-Йорку, була представлена роздрукована версія англомовної Вікіпедії. Вона вмістилася у 5 244 011 сторінок, які зайняли 7 471 том по 700 сторінок кожен.

Скільки ж місця могла би зайняти роздрукована українська Вікіпедія?

Розмір бази даних основного простору англійської Вікіпедії на кінець травня 2015 становив 11,7 Гб, а української — 0,919 Гб.

Слід врахувати і те, що текст латинськими літерами у базі Вікіпедії займає менше місця, ніж видимий (друкований) текст кирилицею. Коефіцієнт становить приблизно 0,6

Розрахунки показують, що українська Вікіпедія займає приблизно 247 200 сторінок, що становить 353 томів по 700 сторінок на один том.

10 аркушів, або 20 сторінок паперу щільністю 80 г/кв.м мають товщину 1 мм. Тобто товщина друкованого тому обсягом 700 сторінок становить 35 мм без обкладинок, або 40 мм з обкладинками.

Отже довжина полиці з роздрукованою українською Вікіпедією становитиме 14,1 метра.

Print Wikipedia by Michael Mandiberg, NYC June 18, 2015-31

Полиці з друкованою Вікіпедією у Denny Gallery. Фото VGrigas (WMF), CC-BY-SA-3.0

Категорії:Аналітика Позначки:,

КримSOS теж пише статті у Вікіпедії

23-24 липня відбувся невеличкий віківишкіл для учасників ініціативи КримSOS. Першого дня поговорили про загальні речі і настанови Вікіпедії, другого дня вже створювали самі статті.

Зрозуміло, що громадських активістів найбільше цікавлять теми внутрішньо переміщених осіб в Україні і подібне. Також вони мають бажання активно приєднатися до конкурсу статей у Вікіпедії «Пам’ятки України: Крим», адже ненаписаного про Крим українською мовою ще хоч греблю гати.

Нагадаємо, що конкурс статей «Пам’ятки України: Крим» триває до 31 серпня і взяти участь у ньому може кожен. На сьогодні створено 80 конкурсних статей про пам’ятки, але чимало статей зі списку запропонованих до написання ще не існують. Ви також можете писати про будь-що щодо культури Криму поза конкурсом — у Вікіпедії одночасно триває Кримський місячник.

Щоб започаткувати статтю у Вікіпедії, достатньо пошукати потрібну назву у пошуку Вікіпедії, а переконавшись, що її ще немає, натиснути на червоне посилання «створити сторінку». Будьте рішучими! :)

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:CrimeaSOSWikitraining_2015-07_07.JPG

Фото: Ilya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 — можна вільно використовувати, за умови вказання автора і ліцензії

Відбувся віківишкіл у Національній парламентській бібліотеці

Презентація про Вікіпедію

7 липня у Національній парламентській бібліотеці відбувся ще один віківишкіл для бібліотекарів. На заході були присутні працівники парламентської бібліотеки, Національної бібліотеки України для дітей, ДБУ для юнацтва та Національної історичної бібліотеки України.

Вишкіл розпочався з реєстрації учасників у Вікіпедії. У презентації йшлося про наглядні особливості Вікіпедії (що означають червоні і сині посилання, чому треба звертати увагу на шаблони, яка інформація, окрім власне текстів статей, доступна користувачам) та засади правил енциклопедії (п’ять основ, на яких базується Вікіпедії, критерії значимості статей та вимоги до їх стилю тощо).

Новозареєстровані користувачі змогли створити свою сторінку користувача і зробити дрібні редагування у статтях: видалити неактуальний рядок чи поставити внутрішнє посилання. Було започатковано статтю про Державну бібліотеку України для юнацтва.

На наступному вишколі за тиждень планується зануритися у власне редагування Вікіпедії: учасники зможуть створити власні статті й оформити їх відповідно до звичаїв енциклопедії.
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_04.JPG

Фото: Ilya, ліцензія CC-BY-SA-4.0

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/87/Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_05.JPG/800px-Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_05.JPG

Фото: Ilya, ліцензія CC-BY-SA-4.0

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_08.JPG/800px-Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_08.JPG

Фото: Anntinomy, ліцензія CC-BY-SA-4.0

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/12/Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_10.JPG/800px-Wikitraining_in_National_Parliamentary_Library_of_Ukraine_07-07-2015_10.JPG

Фото: Anntinomy, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Підписатися

Get every new post delivered to your Inbox.

Join 469 other followers

%d блогерам подобається це: