Atmosphere and Environment XII (1970). Автор скульптури — Louise Nevelson. Автор фото — Smallbones (суспільне надбання).
У 2010 році мисткині Дітте Айлерсков та Ева-Марі Ліндаль зв’язалися з книговидавцем «Taschen», щоб вказати на те, що з 97 випусків, виданих у серії «Basic Art», лише в п’ятьох згадані жінки: Тамара Лемпицька, Марія Елена Вієйра да Сілва, Фріда Кало, Джорджія О’Кіф та Jeanne-Claude (про яку і у випуску, й у Вікіпедії написано поруч з чоловіком і співавтором Christo).
«Taschen» запитав їх, яких митців було пропущено, кого треба включити в серію. Те, що окремих митців можна було пропустити через недогляд або випадково, пояснювано, але що один з лідерів серед видавців книг про мистецтво у світі зовсім не в курсі про свої упущення — це вражаюче, бо будь-який шанувальник мистецтва може легко видати принаймні короткий список упущень.
Ejlerskov і Lindahl склали список зі 100 пунктів. Цей список став основою для їхньої виставки минулого року у Malmö Konsthall у Швеції під назвою About: The Blank Pages. Вони зібрали 97 книг серії «Basic Art» на двох книжкових полицях і помістили також обкладинки, які вони створили для кожної жінки у своєму списку, розмістивши їх на книжках з порожніми сторінками.
The Swan (No. 16) (1915). Картина авторства Hilma af Klint (суспільне надбання).
Серія «Basic Art» не є каноном. Канонічність чи мистецька досконалість точно є одним з критеріїв відбору, але митців також додають залежно від їх популярності, мистецького впливу або представленості у певний історичний момент, тому не можна сказати, що конкретні жінки не потрапили до списку через те, що їхні роботи не такі хороші, як в митців-чоловіків, включених в серію.
Навіть найбільш палкі прихильники Нормана Роквелла чи Кіта Харінга, згаданих у «Basic Art», не наважаться заявити, що вони стоять в одному ряду з Мікеланджело. Можна пустопорожньо сперечатися над багатьма іменами зі списку Айлерсков і Ліндаль (чи тими, що до списку не потрапили, як Ремедіос Варо, Трейсі Емін, Кара Вокер чи Сара Гудрідж), але не можна серйозно заперечити, що такі митці, як Мері Кассат, Артемізія Джентілескі, Джуді Чикаго і Cindy Sherman, далеко випереджають, наприклад, згаданих у «Basic Art» Фріденсрайха Гундертвассера або Франца фон Штука, або ж Fernando Botero з точки зору художньої вартості, впливу, історичної важливості і популярності.
Подібно до серії «Basic Art», Вікіпедія призначена для широкої аудиторії, і конкретно у цій сфері вона досягає успіху там, де програє «Taschen». Зі 100 імені у списку, лише про двох не було згадок в англомовній Вікіпедії на момент написання цієї статті: про канадського митця Helen Frances Gregor не було зовсім нічого, а білорусько-французьку художницю Надію Ходасевич-Леже згадано кілька разів як дружину Фернана Леже, але не як самостійного митця.
Вікіпедія має чимало проблем із системним або гендерним упередженнями, але ми також можемо братися за ці упередження так, як не може традиційний видавець на зразок «Taschen»; ми можемо ставити запитання і сперечатися про ці упущення, тоді як «Taschen» не може усвідомити свої помилки. Ми можемо формувати проекти на зразок Art + Feminism і WikiProject Women artists, щоб систематично звертати увагу на ці проблеми і покращувати розкриття теми, тоді як видавцеві потрібна гласність навіть для того, щоб просто почати це робити.
Іще один доказ здатності Вікіпедії відповідати на упущення, подібні до цих, у тому, що статті про пропущених митців було створено у Вікіпедії раніше, ніж ця стаття була вперше опублікована, і вони з’явилися у рубриці «Чи знаєте Ви, що?»
Роберт Фернандес (Gamaliel), головний редактор тижневика новин англійської Вікіпедії Signpost
Переклад статті Wikipedia is better equipped to deal with systemic bias than traditional publishers з блогу Вікімедіа
Вікімедіа Україна 