Для мене знайомство із українським політичним діячем доби визвольних змагань, істориком та теоретиком українського консерватизму В’ячеславом Липинським відбулося несподівано та рішуче. До цього я не знав, чи є в Україні музей, присвячений його життю і діяльності, не знав, чи згадується він в інституціях так само, як Михайло Грушевський, Леся Українка, Микола Лисенко та інші, чи ні.
Улюблена й завжди потужна Вікіпедія змусила замислитись над тим, що стаття про В’ячеслава Липинського зовсім незначно представлена у багатомовній вільній енциклопедії й існує лише у 4 мовних розділах. Стаття англійською не вражає, ба навіть українська мене ледь задовольняє. Для діяча такого рівня — це несправедливо. Стаття про Михайла Грушевського натомість існує у 23 мовних розділах Вікіпедії. Розумію, що з Михайлом Грушевським ми зуміли познайомитися після відновлення незалежності. А от з Липинським склалося інакше… Хоча його погляди гостріші; це постать Чесності, Авторитету, Шляхетності.
Звісно, в інтернеті можна знайти праці Липинського, а також роботи, йому присвячені. Але той факт, що творча спадщина цього діяча видається з приватних коштів, змусив задуматись над його особистістю ще більше. Може, це прозвучить дивно, але схоже, до його поглядів ще слід нашій еліті та інтелігенції ще слід дорости. Хоча краще б це сталося пошвидше.
Я почав шукати інформацію про працю його життя — «Листи до братів-хліборобів». Це був провал — статті про цю феноменально актуальну та дійсну велику роботу не було в україномовній Вікіпедії; довелося її лишень започаткувати. Не було й категорії у Вікісховищі з файлами, дотичними до В’ячеслава Липинського; теж її створив. У Вікіджерелах теж було пусто — тепер уже ні. Але чи хтось десь іще популяризує цю історичну постать? І як саме? Ці питання не давали мені спокою.
Запит у пошуковику «музей Липинського» дав більше результатів, тіж попередні, — він привів мене до крихітної статті про Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського. У ній є контактні дані, які далі вже можна було звірити з даними сайтів офіційних установ. «Все, цього разу одразу прошу у “Вікімедіа Україна” надіслати офіційного електронного листа для започаткування співпраці, — подумав я. — Цілий проект БоГеМА для таких співпраць створений, треба працювати».
Відповідь довго не приходила. Вже забоявся, що і тут провал, але виявилося, що просто помилилися в адресі електронної скриньки. Додзвонився напряму, зав’язав контакт, побачив зацікавленість. Як же краще пояснити мету й завдання співпраці Вікімедіа та Музею? Зрозумів, що тут допоможе традиційний для Вікіпедії тематичний тиждень — так до написання статей, дотичних до В’ячеслава Липинського, можна залучити більше людей. Але для цього тижня необхідні матеріали, які є у самому музеї! Отож, я поїхав на Волинь. З незвички ця «авантюра» була нелегка: зі Львова до Луцька, з Луцька до Затурців — це близько 4,5 години в одну сторону. Але все не дарма! Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського порадував око охайністю і зустрів теплими й мудрими людьми. Після екскурсії приступили до конструктиву — пояснення цілей, наведення прикладів роботи. Результат є: майбутньому вікітижню на честь не лише співпраці із Затурцівським меморіальним музеєм, але й до 135-річчя від дня народження В’ячеслава Липинського — бути! Музей надає матеріали — це понад 1 гігабайт цифрових знань для найбільшої енциклопедії людства. Під час тематичного тижня почнеться робота з їх опису та завантаження.
Який тут висновок? Музеям не слід боятися цифрової культури. Так, людей більше вражає перегляд наживо, але щоб до цього з’явилося бажання, людина звідкись має дізнатися і про музей, і про те, що він має; а ширша мета музею — пропагувати не себе, а те, чому він присвячений. І гріх не користуватися популярністю Вікіпедії, яку читають всі. Вікіпедія для музею — найкраща подруга. І те, що Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського проявив не лише бажання співпраці, але й практичність та волю до дії, невимовно радує. Буде розвиток, буде поширення знань про В’ячеслава Липинського — цього генія думки — його життя, родину, діяльність; і буде з допомогою музею.
Велика подяка Віталію Кушніру та всім причетним до початку співпраці!
Не забудьте якось на вихідних відвідати казковий Затурцівський музей. А у нас все тільки починається! Тематичний тиждень, присвячений В’ячеславу Липинському, буде у квітні, отже готуйтесь.
Щиро дякую. пане Ростиславе! З новою силою повірив в успіх справи, якій присвятив останні 27 років свого життя. Липинського повинні знати в Україні! Липинського повинен знати широкий світ! Це допоможе йому оновитись.
ПодобаєтьсяПодобається