Наприкінці листопада, на початку грудня грудня відбулась остання у 2017 році вікіекспедиція — подорож під час якої збираються матеріали для ілюстрування та доповнення статей у Вікіпедії. Розповідає Ігор Пунда.
Завданням цієї експедиції було відвідати південь Тернопільської області і зафіксувати усі збережені дерев’яні церкви (збудовані до початку ХХ ст.) на території Бучацького, Чортківського, Заліщицького, Теребовлянського, Борщівського, Гусятинського та частково Підгаєцького і Манастириського районів, щоб наповнити актуальними фотографіями статті Вікіпедії, та найбільший ілюстрований інтернет-каталог дерев’яних церков. Завдяки допомозі «Вікімедіа Україна», після цієї поїздки Тернопільська область стала вже третьою, наповненою фотографіями усіх збережених дерев’яних церков. Тепер, відомо про актуальний стан майже півтори тисячі дерев’яних храмів, що залишились в Галичині. Зображення багатьох із них в мережі з’являться вперше.
Весною цього року вже була проведена експедиція Північною Тернопільщиною. Тоді ми зафіксували 92 тамтешні дерев’яні церкви. З того часу чекали нагоди, щоб поїхати на Південь. Найкраща пора для фотографування — рання весна або пізня осінь, коли на деревах ще/вже немає листя і можна зробити добрі кадри церков, адже переважно вони густо обсаджені деревами. На півдні Тернопільщини дерев’яних старих церков значно менше, оскільки в цих краях багато кам’яних кар’єрів і мало лісів. Більшість старих храмів побудовані з каменю. Тож при такій же відстані як і попереднього разу — близько півтори тисячі кілометрів, кількість об’єктів майже вдвічі менша — 49. Спочатку планувалась триденна поїздка, щоб зафіксувати все за один виїзд, та не дочекавшись такого довгого “вікна” доброї погоди, в кінці листопада, вирішили розбити маршрут на два виїзди зі Львова: 2+1 день.
25 Листопада в 4.00 ранку ми виїхали зі Львова в село Новосілка Підгаєцького району, до церкви Різдва Пречистої Діви Марії 1720. Протягом майже всієї поїздки лежав густий туман, який не дав повною мірою насолодитись мальовничими краєвидами долини річок Серет, Стрипа, Збруч і Дністровського каньйону. А в цей час у Львові світило сонце.
В Новосілці були вже о 7:10. На виконання всіх планів на день (340 кілометрів “прекрасних” галицьких доріг і відвідання 19-ти пам’яток) в нас залишалось всього 9 годин світлового дня. Щоб все встигнути, зменшили час на зупинки біля церков, їли в дорозі і безжально місили колесами болото на місцевих грунтових дорогах.
Ця частина Тернопільщини загалом багата на пам’ятки — природи, історії та архітектури. Концентрація замків (нажаль, більшість зараз у руїнах), палаців, старих костелів, мабуть, найбільша у всій Галичині.
Часом в невеликих селах стоять ось такі залишки колишньої величі:
Цікавий костел Святого Антонія в селі Лосяч, Борщівського району:
В селі Бобрівники зберігся водяний млин:
Щодо дерев’яних церков. Більшість фотографій цих пам’яток вперше публікуються в мережі. І навіть якщо є фото, то вони можуть бути застарілі і не відповідати сучасному стану. Готуючись до поїздки ніколи не можна передбачити, що побачиш вже на місці. Часом пам’ятку якій вже кількасот років просто розбирають чи покидають на поталу стихії, будуючи збоку нову цегляну церкву. Часто обшивають сучасними матеріалами, непритаманних для народного будівництва кольорів. От як церкву в селі Лядське, де старезний дубовий зруб, якому вже майже 250 років, зашивають сучасною вагоночкою.
Дуже рідко бувають винятки, коли громада розуміє цінність того, що отримала у спадок.
Гарний приклад — реставрована церква Святого Миколая в селі Сапогів. Саме село маленьке і нічим не примітне, та якщо введете в пошуковику його назву, то побачите десятки фотографій місцевої цікавинки. Церква внесена в туристичні путівники, тут є точка продажу Туристичних марок.
Найбільше народної творчості в селах зібрано саме на території церков
Дорогою рідко, але теж трапляються цікаві експонати
Перший день успішно завершили в Чорткові, біля церкви Воздвиження Чесного Хреста за кілька хвилин до настання сутінків. Трохи прогулялись вечірнім містом, повечеряли в креативній ресторації-музеї Пан Чартковський, що атмосферою не поступається львівським колегам. На ночівлю нас прийняв гуртожиток ПТУ готель Таня, дуже схожий на коридор купейного потягу
Та після такого насиченого дня, головне це теплий душ і чиста постіль. Маршрут складений так, що на другий день нас знову чекає 340 кілометрів дороги між першою і останньою церквою і 19 об’єктів для фотографування. Виїжджаємо з готелю вдосвіта, щоб до сходу сонця доїхати в село Заболотівка до церкви Пресвятої Трійці 1584 року. Заспана наглядачка готелю, перед тим як відчинити нам двері, прямує в номер, перевірити чи ми бува не поцупили пульта від телевізора))). Дякуємо, що не заставила після себе зібрати, здати постіль. С – сервіс.
До обіду знову стояв туман, поки не переїхали на лівий берег р. Серет в село Кулаківці. Далі було трохи хмарно і часом падав дрібний дощ.
Другого дня часом були гірші дороги, тому день загалом був трохи важчим. Біля останньої церкви в селі Великі Чорнокінці були вже з настанням сутінок. Добра світлочутливість фотоапарату допомогла зробити хороші кадри.
Прогнози на наступний день показували сильні снігопади. Вертаємось до Львова, щоб при першій нагоді повернутись.
На щастя, до настання зими погода дала нам можливість доробити розпочате. Менше ніж за тиждень, в п’ятницю 01 грудня, о 4.00 ранку виїжджаємо в напрямку Тернополя. Маршрут цього дня легший за попередні – 11 пам’яток і близько 220 км від першої до останньої. Ми вирішили використати запас часу з користю і заїхати додатково на Хмельниччину, відвідати три храми на лівому березі Збруча, у Волочиському районі.
Ще, трохи на довше, зупинялись в містечках Хоростків і Сатанів.
Розпочали фотографування в селі Деренівка Теребовлянського р-ну. В ранковому серпанку зафіксували церкву Христового Воскресіння 1672 р..
До обіду доїхали до села Козина. Місцева церква Св. Параскеви ХVІІ ст. стала останньою, відвіданою церквою в Тернопільській області.
Після Козини була ще церква в селі Волиця. Але там від старої церкви вже нічого не залишилось. За словами місцевої мешканки, що живе біля церкви, її на початку 90-х повністю перебудували з нового матеріалу, а потім ще й обмурували цеглою “щоб була тепліша”.
Близько 14-ї години переїхали річку Збруч біля містечка Сатанів. Відвідали залишки місцевого замку. І через села Ріпна, Сарнів і Соломна повернулися до Львова.
Всього за експедицію сфотографували 52 старі дерев’яні церкви Південної Тернопільщини. Проілюстрували 65 статей на Вікіпедії. На Вікісховище додали 320 фотографій. Проїхали 1700 кілометрів. Усі фотографії з експедиції можна переглянути на вікісховищі
Вікімедіа Україна 
